"У країни-агресора не буде можливості брати участь у купівлі держактивів нашої країни - ні за первинного продажу, ні за вторинного", - пообіцяв наприкінці квітня міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус. Підготовлений урядом законопроект, який передбачає проведення масштабної приватизації в країні, перебуває зараз на розгляді у Верховній Раді.

Закон, який не можна обійти?

У документі наголошується, що покупцями держвласності не можуть бути громадяни чи юридичні особи країни, визнаної парламентом "країною-агресором". Претендувати на державні активи не зможуть також фізичні особи або компанії, пов'язані з терористичною діяльністю, або ті, проти яких застосовані міжнародні санкції, розповіла DW Ірина Ратинська, експерт управління об'єктами держвласності Інституту суспільних досліджень.

Але навіть якщо парламент ухвалить цей законопроект у такій редакції, додає вона, це ще не означає, що заборона буде працювати. "Росіяни безпосередньо і раніше майже не заходили, так і тепер не підуть. Будуть намагатися зайти через офшори, наприклад", - ділиться своїми міркуваннями Ратинська.

Олександр Бондар, керівник Фонду держмайна України в 1998-2003 роках, вважає, що за бажання можна зайти через інші юрисдикції Західної Європи, і наводить приклад, як австрійська фірма купила "Укртелеком", а потім його власником, перекупивши цю фірму, став Ахметов. "Щоб реально не дати російським компаніям брати участь у приватизації, - вважає експерт, - потрібно мати досвід у цій сфері, знати історію і механізми обходу законодавства".

Інтереси російських компаній

На думку Бориса Філатова, голови спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації, росіянам цікаві передусім інфраструктурні проекти, через які вони можуть впливати на ситуацію. "Є непримітні, але дуже важливі підприємства. У місті Сніжному Донецької області, яке сьогодні непідконтрольне Україні, був завод. Виробляв лопаті для вертолітних двигунів, які збирав Казанський завод у Росії. Вони засунули це підприємство у вагони і вивезли повністю", - стверджує Філатов.

Василь Юрчишин, експерт з економіки київського Центру Разумкова, вважає, що росіянам цікаві фінансова система, південні порти, а також енергетичні та аерокосмічні підприємства. "Але не можна допускати таку країну до стратегічних сфер діяльності, які можуть бути використані для завдавання шкоди Україні", - попереджає Юрчишин.

Ситуація на руку українським олігархам

Якщо є план не допустити російський капітал, то кому ще цікаві українські активи, які будуть приватизовані? За останні півтора року ринкова вартість держмайна дуже сильно впала, а щоб дізнатися, хто хоче взяти участь у приватизації, потрібно хоча б запропонувати щось на продаж, пояснює Олександр Бондар: "Дуже важко робити прогнози, якщо конкурентної приватизації останні 10 років взагалі не було, все йшло під замовлення".

Хто виграє від складної економічної ситуації в Україні, так це, на думку Бондаря, українські олігархи. "За рахунок падіння гривні і банківських спекуляцій з рефінансування вони накопичили достатньо коштів в офшорах і готові тепер використовувати їх в Україні. Виключення з процесу приватизації Росії їм тільки на руку - падає ціна. Вони будуть купувати або для себе, або для перепродажу тій же РФ ", - висловив побоювання експерт.

А чи буде приватизація?

Закон про держбюджет на 2015 рік передбачає отримання 17 мільярдів гривень від продажу держвласності. Стільки ж планувалося отримати і в минулому році, але вдалося лише 1,5 мільярда гривень. "Уже травень, але жоден нормальний приватизаційний конкурс досі не оголошений, - нагадав Василь Юрчишин. - Є велика підозра, що задекларовані 17 мільярдів ми і цього року не отримаємо. Підкреслюю, мова не стільки про надходження до бюджету цієї суми, скільки про те, щоб, нарешті, сформувався інститут ефективного приватного власника".

Опитані DW експерти вказують і на непрозорість визначення об'єктів для приватизації. Але приватизація - це лише частина системи держуправління, і її потрібно розглядати з позиції національних економічних інтересів, упевнена Ірина Ратинська. А ось з цим велика проблема. "Ми навіть не знаємо до кінця, чим керуємо. Відсутня глобальна інвентаризація об'єктів держвласності, немає стратегії управління нею. І я особисто не бачу, щоб цю систему хтось вибудовував", - поскаржилася Ратинська.

Моральне право Києва

У заявах уряду є суперечливі моменти, вважає Василь Юрчишин. Політику недопущення росіян до отримання українських активів потрібно, за його висловлюванням, проводити обережно: "Якщо країна оголошує про широку планову приватизацію, а якимось її потенційним учасникам обмежують доступ, це виглядає непривабливо в очах міжнародних інвесторів. У них виникнуть побоювання, що і вони можуть у майбутньому потрапити під якісь небажані санкції".

Ще один важливий аспект - український капітал в Росії. За словами Юрчишина, було б дуже важливо і символічно, якби українські високопоставлені чиновники відмовилися від своїх активів у Росії, особливо тих, що мають символічний характер або які можуть бути спрямовані проти України. "Якраз політично це був би важливий крок, і тоді у нас теж з'явилося б моральне право вимагати і недопущення до приватизації агресора, і просити такий бізнес піти з України", - підсумував експерт київського Центру Разумкова.