З гірки вони "летять" униз на швидкості 50 кілометрів на годину. "Downhill" називають цей вид катання на гірському велосипеді, який останнім часом здобуває дедалі більше прихильників. Тим більше і умови у курортних гірських регіонах Німеччини цьому сприяють: взимку із засніжених схилів з'їжджають на лижах, а в теплу пору року ці місцини перетворюються на "велопарки". Тут же пропонують і спеціальні курси їзди з рампами та бар'єрами, через які треба перестрибувати на велосипеді, відточуючи свою майстерність.

Один з таких "велопарків" розташувався в Зауерланді, в 110 кілометрах від Дортмунда. Курорт Вінтерберг відомий у світі як місце проведення Міжнародного кубку з бобслею. Але це взимку. Коли ж сніг сходить, любителі маунтинбайкінгу влаштовують тут власні перегони "Dirt Masters".

Рай для гірських велосипедів

На цю подію з'їжджаються маунтинбайкери з усього світу. Здебільшого це майстри справи, здатні подолати будь-який бар'єр чи перешкоду. Їхні навички акробатики заворожують глядачів. Ще б пак - дехто здатен майстерно перестрибнути на велосипеді бар'єр заввишки у вісім метрів!

Але цей "велопарк" притягує не лише професіоналів, але й аматорів та просто цікавих. Кожен може пройти тут курс їзди на гірському велосипеді. Для цього у "велопарку" створено дев'ять навчальних велодоріжок різних ступенів складності. Особливий наголос тут на безпеці - мати захисний шолом на голові повинні як і початківці, так і досвідчені маунтинбайкери. Крім того, залежно від доріжки, велосипедистам видають і додаткові захисні аксесуари.

Не лише взимку

Громада прихильників цього спорту стабільно зростає. Торік квитки до "велопарку" у Вінтерберзі придбали понад 25 тисяч відвідувачів. Для регіону Зауерланд популярність маунтинбайкінгу ще й можливість "освіжити" свій імідж. "Колись з цим регіоном пов'язували картинку подорожуючого в капелюсі і з патичком. Зараз же сюди тягнуться молоді хлопці й дівчата, які гасають на гірських велосипедах. Вся місцевість ніби омолодилась. Це успіх, у який спочатку мало хто вірив", - зі втіхою говорить один із засновників тутешнього "велопарку" і його директор Георг Брінкманн.

Але далеко не всі "велопарки", розташовані на гірськолижних курортах, прагнуть такої зміни іміджу. Наприклад "велопарк" Бішофсмайс, що у Баварському лісі, існує вже 14 років і пропонує відпочинок і 40 велодоріжок для всієї родини.

Свого часу цей "велопарк" був одним з перших свого роду у Європі. За модель тут взяли "велопарк" у Ванкувері. Враховуючи особливості високої гірської місцевості ризик травмування був дуже високим, тому велодоріжки спеціально прокладали з прицілом на максимальну безпеку аматорів. Між іншим, зміни до маршрутів тут вносять щороку, а іноді й перепрокладають доріжки, щоби пасувало під потреби як любителів "downhill", так і "Free riders".

Доріжки позначені різними кольорами за різним ступенем складності: блакитним позначають легкі маршрути, червоним - середньої складності, а чорним - вкрай складні та небезпечні. Звісно, гасати ними можна лише на спеціальних гірських велосипедах. Для більшої зручності тут діє підйомник велосипедів, який і доставляє спорядження до трампліну.

Сьогодні в Німеччині діють вже 14 "велопарків". Для традиційних гірськолижних курортів розвиток цього спорту неабиякий стимул, адже дозволяє курорту "тримати" відразу два "високі" сезони.