Уже майже два роки українські волонтери з різних організацій невпинно пакують і відправляють у фронтову зону східного регіону те, що напряму може врятувати солдату життя. Передусім йдеться про індивідуальну медичну аптечку, вмістом якої поранений боєць зможе самостійно скористатися на полі бою. У такій аптечці є хімічні та механічні кровоспинні засоби, знеболюючі препарати, антибактеріальні пігулки, бинти, пластир, ножиці та рукавиці, розповідає в інтерв'ю DW волонтер, координатор медичного напрямку громадської ініціативи "Народна самооборона Львівщини" Ярослав Коминський.

"Рік тому з аптечками була катастрофа - хлопці, які стояли на передовій, практично їх не мали, - каже Коминський. - Нині ситуація дещо стабілізувалась: волонтери відвезли на фронт тисячі аптечок. Тільки ми особисто передали десь близько 1,4 тисячі штук". Коминський каже, що механізм забезпечення аптечками, нарешті, запустило й міністерство оборони, крім того, надходить і допомога від іноземних партнерів.

Український варіант - дешевше, але примітивніше

Однозначно, що їх ще не вистачає, каже волонтер, адже є підрозділи, яким треба постійно поновлювати медикаменти. Також нерідко аптечки забирають додому демобілізовані. "Наші аптечки - це як збірна світу: кровоспинні препарати англійські та американські, бинти і джгути ізраїльського виробництва, знезаражуючі таблетки - англійські тощо", - каже Ярослав Коминський. Відповідно до курсу долара вартість такого набору становить близько півтори тисячі гривень, уточнив співрозмовник.

Медичний набір, який складають українські волонтери, не особливо відрізняється від набору за стандартами НАТО, пояснює Олег Брацюк, фельдшер медичної служби 30-ої механізованої бригади. Єдина різниця, каже Брацюк, що у західних наборах містяться більш сучасні кровоспинні препарати, більш зручні бинти, легеневі пластирі з клапанами, бандажі з пластиковою частиною, що додатково затискає рану, тобто все те, що можна назвати більш досконалими засобами. Але вартість таких аптечок уже на рівень вища, наголошує фельдшер.

Приміром, аптечка за канадським зразком коштує до 400 канадських доларів, пояснює хірург, майор збройних сил Канади Аарон Мінклей. Однак, наголошує він, у співпраці з міністерством оборони України ціну набору вдалося оптимізувати до 175 канадських доларів. Нині канадська сторона привезла українським солдатам 1,7 тисячі таких медичних наборів.

Аптечка є. Але що з нею робити?

Утім, основна проблема - це не вміст аптечки, а невміння нею послуговуватися, запевняють волонтери. Прочитати інструкцію на пакеті - майже неможливо, як практично його застосувати - незрозуміло, каже Коминський. "Тож хлопці мусять хоча б один раз спробувати скористатись ним у польових умовах, тоді за обставин поранення вони вже знатимуть, як діяти", - пояснює волонтер.

Цілком згодні з цією думкою і канадські інструктори, які вже розпочали практичні навчання українських військових на Яворівському полігоні. Зокрема, йдеться про медичну підготовку бійців та отримання життєво важливих навичок. У курс навчання входить практичне застосування медичного набору, надання медичної допомоги під час евакуації, "сортування" поранених за пріоритетністю, поглиблене навчання для санітарів та інструкторів медичних бригад. Українсько-канадські навчання UNIFIER - одні з найтриваліших і триватимуть до березня 2017 року. Зараз канадські медінструктори навчають піхотинців-контрактників 30-ої механізованої бригади. Загалом на підготовку українських бійців Канада виділила 16 мільйонів доларів.

Наближення до стандартів НАТО?

Первинна допомога в перші 10 хвилин - це найважливіший етап, за який відповідають ті, хто перебуває на полі бою. Санітари та медики можуть стабілізувати пораненого не раніше, ніж після цього. Зараз на 30 військових припадає одна посада санітара, каже Олег Брацюк. У кожному батальйоні, тобто на 300 осіб, є лікар і медичні асистенти. Посади медичних санітарів уже тричі скорочували і відновлювали за останні двадцять років, додає Брацюк.

"Зараз у зоні АТО ми наближаємося до стандартів НАТО, коли встановлюємо, що важкопораненого треба евакуювати за кілька годин. Кожен фельдшер чи медична бригада знає, куди везти пораненого у райцентрі, мають прямий зв'язок з лікарнями, де на поранених уже чекають", - пояснює ідеальну схему Брацюк.

Слабкі місця меддопомоги

Утім, на практиці далеко не все так райдужно: медиків на першій лінії не вистачає, бракує й відповідно обладнаного транспорту для госпіталізації важкопоранених, кажуть волонтери. Отримати кваліфіковану допомогу вчасно теж проблемно. Тому і відмовитись від знеболювального в індивідуальній аптечці, якого немає у натівському стандарті, українська армія ще не готова, переконаний Ярослав Коминський.

Якщо евакуація важкопораненого солдата за стандартами НАТО відбувається упродовж кількох годин, то українським військовим нерідко доводиться чекати 8-10 годин, коли від больового шоку можна кільканадцять разів втратити свідомість, наводить приклад волонтер.

Медикаментів багато не буває

Крім того, з настанням холодів виникне також додаткова потреба у протизастудних, протизапальних і противірусних препаратах, зазначають волонтери. Особливо для бійців, які перебувають на лінії зіткнення.

"До нас уже дзвонять і просять жарознижуючі, вітаміни, сиропи від кашлю та інші медикаменти. І це при тому, що військові чиновники на камери запевняють, все є в повному обсязі", - каже Коминський. І додає, що чиновники часто забувають, що медикаменти мають термін дії, їх також використовують без останку, тож процес забезпечення мав би бути безперервним, а не одноразовим. Звідси і виникає на фронті дефіцит, резюмує співрозмовник.