Чимало місць на карті Європи вже стали символами  трагічної історії Голокосту. Але Бабин Яр вирізняється з них тим, що став місцем, де у 1941-му році лише за два дні фашисти розстріляли понад 30 тисяч євреїв. "Це був перший прецедент масового розстрілу євреїв за дуже короткий час", - наголосив у розмові з DW старший науковий співробітник нідерландського Інституту військової документації та Центру вивчення Голокосту та геноциду Карел Беркгоф.

Нідерландський вчений є одним з учасників зустрічі міжнародних експертів з питань історії та пам’яті Голокосту, яка у вівторок, 7 лютого, відбулася в Києві. Науковці вперше зібрались, аби розпочати роботу над концепцією майбутнього Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр". Такий центр планується відкрити у 2021-му році до 80-их роковин трагедії. Проект фінансуватиметься за рахунок пожертв громадських організацій та окремих громадян.

Ідею такого меморіалу підтримує київська влада, а до ініціативної групи входять головний равин України Яков Дов Блайх, лідер рок-гурту "Океан Ельзи" Святослав Вакарчук, екс-президент Польщі Александер Квасьнєвський, колишній міністр закордонних справ ФРН Йошка Фішер, відомий радянський дисидент і ізраїльський політик Натан Щаранський та інші. 

Пам'ять, якій чинили спротив

Як наголосив Беркгоф, за десятиліття, які минули від тої трагедії, лише окремі науковці чи звичайні люди намагалися дізнатися правду про розстріли у Бабиному Яру. "І за цей час там з’явилося багато різних пам’ятників, різні люди мають свої уявлення про це місце, але там досі немає загального меморіалу", - зауважив Беркгоф. 

Більшість тих, хто були вбиті у Бабиному Яру у вересні 1941 року, - євреї, проте відтоді намагання вшанувати їхню пам'ять зустрічали великий спротив, вважає професор Браунівського університету (США) Омер Бартов. Він констатував, що спротив чинила, зокрема, радянська влада, яка не хотіла відокремлювати геноцид євреїв від масових страждань загалом радянських громадян під час Другої світової.

Уникнути "універсалізації жертв"

Бабин Яр став могилою не лише для десятків тисяч євреїв. Серед жертв є також розстріляні німецькими нацистами роми, психічнохворі, військовополонені, члени Організації українських націоналістів, підпільники та прості кияни. Чи вшановуватиме майбутній Меморіальний центр пам'ять усіх загиблих?

Це питання, за визнанням Беркгофа, - "одна з найбільших проблем", з якою мають впоратися експерти. Він сподівається, що у Києві візьмуть за зразок музей-меморіал Голокосту у Вашингтоні, який розповідає про всі жертви нацизму. Проте вчений наголошує, що на його думку, Меморіал у Бабиному Яру має бути присвячений передусім "його першим жертвам" - розстріляним євреям.

Омер Бартов виступає проти ідеї "універсалізації жертв Бабиного Яру". "Я вважаю, що це - особливе місце, де відбувалися тисячні вбивства за дуже короткий час саме євреїв, тому цей факт слід увіковічити", - сказав він в інтерв’ю DW. На думку вченого, є чимало інших місць, які вшановують пам’ять жертв геноцидів та жорстоких убивств, і Бабин Яр "повинен бути присвячений саме Голокосту". "Адже українці також не хочуть, щоб Голодомор був главою в світовій історії випадків масового голоду, а трагедією, яка сталася в Україні", - пояснив Бартов.

Застереження перед категоричними концепціями

З таким трактуванням концепції Меморіального центру в Бабиному Яру не погоджуються науковці в Україні. Так, учасник міжнародної експертної зустрічі, професор київського Інституту політичних та етнонаціональних досліджень імені І. Кураса В’ячеслав Гриневич закликає бути дуже обережними і виваженими у виробленні концепції і "спиратися не на готові схеми та підходи, а враховувати конкретні обставини". 

На його думку, Бабин Яр є символом не лише трагедії єврейського народу. "На цьому місці ми маємо 30 пам’ятників, і приблизно чверть загиблих у Бабиному Яру - це не євреї", - нагадує вчений, який є редактором меморіальної книги "Бабин Яр. Історія та пам'ять". Більше того, Гриневич переконаний, що позиціонування Меморіалу лише як місця пам’яті Голокосту в сучасних умовах гібридної війни і радикалізації настроїв в українському суспільстві може стати приводом для конфлікту. "Я ставлюся до категоричних концепцій без оптимізму не тому, що вони мені подобаються чи не подобаються, а тому, що я як науковець розумію, що вони можуть поставити під загрозу весь цей проект", - пояснив Гриневич. Він пообіцяв викласти свою позицію західним колегам і ще раз наголосив, що "спроби нав’язати концепцію", яка не буде сприйнята громадськістю в Україні, викличе "зворотній ефект".

Проте учасники першої експертної зустрічі заявляють, що відкриті до діалогу і налаштовані на співпрацю. Омер Бартов зауважив, що як вчений він не втручається в політику, проте добре розуміє, що створення Меморіального центру Голокосту - справа політична, і він готовий до дебатів з приводу того, яким він має бути. "Процес вироблення концепції Меморіального центру - складний і не має відбуватися швидко, ми налаштовані на роботу", - наголосив також Карел Беркгоф.