Член правлячої в Німеччині партії Християнсько-демократичний союз Рупрехт Поленц очолює комітет зовнішньої політики Бундестагу. В інтерв'ю DW політик поділився своєю думкою про те, як "сланцева революція" у США вплине на позиції Росії у світі, а також чи змириться Захід із тим, що українські лідери опозиції сидять у в'язниці, якщо в Україні видобуватимуть сланцевий газ.

DW: У цьому році у програмі Мюнхенської конференції з питань безпеки, яка відбулася на початку лютого, не було жодної дискусії, присвяченої відносинам Росії та НАТО. Чи свідчить це, що значення Росії у світовій політиці зменшується?

Рупрехт Поленц: Для початку треба зауважити, що дискусії з представниками Росії в Мюнхені відбувалися. Зокрема, ми говорили з міністром закордонних справ про конфлікт у Сирії. Росія – важливий гравець на зовнішній політичній арені, член Ради Безпеки ООН із правом вето, без її участі не вирішити багато конфліктів. На жаль, у діях Москви не завжди простежується конструктивна позиція. Особливо в випадку Сирії, про що багато говорилося на конференції.

Нині активно обговорюють так звану "сланцеву революцію" у США. Деякі оглядачі в Німеччині прогнозують, що від нових технологій видобутку нафти та газу у США понад усе програє Росія. А як вважаєте ви?

Я б не говорив одразу про те, хто виграє, а хто програє. Тим не менш, завдяки видобутку сланцевого газу не тільки у США, але, наприклад, і в Україні, ми менше залежатимемо від традиційного постачання природного газу.

А російська економіка на 70-80 відсотків залежить від експорту нафти й газу. Якщо на ринок надходитиме більше газу, якщо виникне світовий ринок газу з відповідними механізмами ціноутворення, то це, звісно, матиме наслідки для стратегічної позиції Росії.

Російський бюджет розрахований на те, що ціна бареля нафти не опускається нижче за позначку в 80 доларів. Тому я можу уявити, що це ("сланцева революція" у США – Ред.) іноді не дає російському керівництву спати вночі.

Щодо України. Про те, що Київ може стати експортером газу, заявив під час дискусії на Мюнхенській конференції і комісар ЄС із питань енергетики Ґюнтер Еттінгер. Україна підписала угоди про видобуток сланцевого газу з декількома великими західними компаніями, в тому числі – з Shell. Складається враження, що Захід готовий співпрацювати з Україною в економічній сфері й миритися з тим, що в цій державі лідери опозиції сидять за ґратами. Це так?

Я думаю, що мине ще чимало часу, перш ніж Україна зможе задовольнити власні потреби в газі. Я розмовляв про це з українським послом. Він сказав, що на це потрібно близько восьми років. Внутрішньополітична ситуація в Україні протягом останніх років суттєво погіршилася через кримінальні переслідування колишніх членів уряду – не тільки Юлії Тимошенко.

Ми дуже сподіваємося, що це припиниться. Було багато розмов і спроб переконати Київ відмовитися від цієї політики й повернутися до цінностей, завойованих під час "помаранчевої революції". Тобто, я не бачу цього контексту (готовності Заходу співпрацювати з Україною попри проблеми з демократією – Ред.). Що стосується Росії, то вона залишиться для нас економічно й політично важливим партнером, ми і в майбутньому будемо експортувати багато газу з Росії. Але, і про це заявив міністр економіки Німеччини Філіп Реслер, ми очікуємо більше простору для маневру на переговорах про ціну. Тому що тепер ми можемо отримувати ресурси з інших джерел, яких раніше не було.