Каталонію досить рано стали заселяти фінікійці, етруски, а згодом і греки. Перші грецькі колонії - це насамперед Росас та Ампуріас (на фото). Грецька назва останнього - Емпоріон. За ними прийшли римляни, що розбудували поселення та інфраструктуру. Каталонія залишалася в складі Римської імперії до завоювання цього регіону вестготами у 507-му році нашої ери.

711 року Каталонію завоювали араби. Їхнє просування вглиб Європи зупинили франки у битві при Турі, відомій як битва при Пуатьє, в 732 році. Вже 759 року північні райони Каталонії знову стали християнськими. 1137 року каталонські графства утворили Арагонське королівство. У ХІІІ та в першій половині ХІV століття воно тримало під контролем Західне Середземномор'я та захопило Майорку й Валенсію.

Ще в ХІІІ столітті з'явилися інституції каталонського самоврядування - так званий Женералітат Каталонії. Навіть після об'єднання Арагонського королівства з Королівством Кастилія 1476 року Арагон міг втримати свої автономні інституції аж до Війни за іспанську спадщину, що тривала з 1701 по 1714 рік. Винятком був тільки час, на який припало Сегадорське повстання 1640-1659 року.

Після захоплення Барселони 11 вересня 1714 року королем Філіпом V, який походив з династії Бурбонів, було розпущено всі каталонські інституції та покладено край самоврядуванню регіону. Щороку 11 вересня каталонці згадують втрату своїх прав на автономію. На фото - хода 11 вересня 2015 року в Барселоні.

Після того як 10 лютого 1873 року король Амадей І відмовився від престолу, було проголошено першу іспанську республіку, котра не проіснувала й року. Прихильники республіки розкололися на тих, хто виступав за централізовану республіку та прибічників федеративного устрою. Серед тих, хто обстоював ідею федерації був і Франсиско Пі-і-Маргаль. Він був також одним з п'яти президентів республіки.

Спроба Каталонії створити власне державне утворення в межах іспанської республіки ще більше посилила суперечки між республіканцями. 1874 року влада знову повертається до монархів з династії Бурбонів. Тоді на престол сів король Альфонс ХІІ.

З 1923 по 1930 роки генерал Мігель Прімо де Рівера створив диктатуру, що опиралася на підтримку короля Альфонса ХІІІ, армію та клерикальні кола. Тоді центром опозиції та спротиву стала Каталонія. Політичний діяч Франсеск Масія (на зображенні) виборював після завершення диктатури права на широку автономію для Каталонії.

Під час другої іспанської республіки каталонські депутати розробляли статут автономії для регіону, котрий 1923 року ухвалив парламент Іспанії. Франсеска Масію після виборів до парламенту Каталонії було обрано керівником уряду - Женералітату Каталонії. Але перемога генерала Франко в громадянській війні 1936-1939 поклала край другій іспанській республіці та її здобуткам.

Режим Франко, що правив з 1939 по 1975 рік, означав для Каталонії демонтаж всіх демократичних свобод. На цей час припали заборона та ліквідація всіх політичних партій, скасування статуту автономії та утиски каталонської мови й культури.

1977 року на перших вільних виборах, що відбулися після завершення диктатури Франко, було знову тимчасово обрано Женералітат Каталонії. Згідно з демократичною конституцією Іспанії 1978 року, Каталонія отримала 1979 року новий статут автономії.

Перший після завершення диктатури Франко статут автономії визнавав самостійність Каталонії, а каталонську мову як окрему мову. Порівняно зі статутом 1932 року, було дещо розширено права каталонців в освіті та культурі, але обмежено в таких сферах як юстиція, фінанси та охорона громадського порядку. Жорді Пужоль очолював уряд Каталонії з 1980 по 2013 роки.

Останніми роками прагнення каталонців отримати незалежність знову посилилися. 2006 року Каталонія отримала новий статут автономії, що передбачав розширення повноважень. Утім, після оскарження, котре подала консервативна "Народна партія", Верховний суд Іспанії скасував цей статут.

Референдум щодо незалежності Каталонії планувалося провести ще 9 листопада 2014 року. Першим запитанням у бюлетені було: "Чи хочете Ви, щоб Каталонія стала державою?" У разі згоди, слід було відповісти й на друге запитання: "Чи хочете Ви, щоб ця держава отримала незалежність?" Але Конституційний суд Іспанії визнав референдум нелегітимним.

З січня 2016 року уряд Каталонії очолює Карлес Пучдемон. Від курсу на сепаратизм, котрий провадив його попередник Артур Мас, Пучдемон не відступав. Саме урядом під його керівництвом було призначено референдум про незалежність 1 жовтня 2017 року. Уряд у Мадриді на чолі з Маріано Рахоєм із застосуванням поліції всіляко протистояв проведенню голосування, яке називає неконституційним "інсценуванням".

1 жовтня в іспанському регіоні Каталонія пройшов референдум про незалежність. Центральна влада в Мадриді всіляко намагалася йому запобігти. За даними місцевої влади, близько 90 відсотків виборців, які взяли участь у голосуванні, відповіли "так" на запитання: "Чи хочете ви, щоб Каталонія стала незалежною державою з республіканською формою правління?"

Десятки тисяч прибічників референдуму неодноразово виходили на вулиці Барселони - на знак протесту проти дій іспанської влади. Востаннє їх до цього спонукали обшуки в офісах представників уряду Каталонії, під час яких були вилучені бюлетені та урни для голосування, а більше десяти людей були заарештовані.

Голосування 1 жовтня супроводжувалося сутичками прихильників незалежності з іспанською поліцією, відправленою до Каталонії урядом в Мадриді. За даними каталонського уряду, в сутичках у день голосування постраждали майже 900 осіб.

Загострення у відносинах з Мадридом, яке призвело до нинішньої ситуації, розпочалося у 2006 році, коли Каталонія ухвалила новий варіант статуту автономії. Він передбачає, зокрема, зміни держфінансування і зобов'язує громадян Каталонії володіти каталонською мовою. У 2010 році Верховний суд Іспанії визнав новий статут незаконним - і конфлікт між Барселоною та Мадридом почав набирати обертів.

Прагнення Каталонії до самостійності плекались протягом століть. Від Х до початку ХVIII ст. регіон значною мірою був незалежним. Після здобуття Бурбонами Каталонії у війні за іспанську спадщину в 1714 році тут була розформована низка інституцій, а державною мовою оголошена іспанська. До кінця ХІХ ст. Каталонія поступово відновила своє значення, переживши економічне й культурне піднесення.

Перемога фашистів у громадянській війні в Іспанії 1939 року означала для каталонців нову хвилю пригнічення, у тому числі й заборону регіональних мов. Лише після смерті диктатора Франсіско Франко в 1975 році Каталонія змогла знову претендувати на більшу незалежність. Демократична конституція 1978 року і так звані статути автономії 1979 року закріпили самоврядування автономних регіонів Іспанії.

Із січня 2016 року парламент Каталонії - Женералітат - очолює Карлес Пучдемон, який змінив на цьому посту Артура Маса. Пучдемон - послідовний прихильник та ідейний натхненник незалежності регіону.

У разі позитивного голосування на референдумі уряд Каталонії обіцяв проголосити незалежність протягом 48 годин. Місцева влада неодноразово проводила опитування серед каталонців щодо їхнього ставлення до незалежності. 2014 року "за" проголосували 80 відсотків опитаних. При цьому, за оцінками, в опитуванні взяла участь лише третина жителів регіону, які мають право голосу.

Вересневе ж опитування, проведене Центром соцдосліджень Instituto DYN, свідчить, що 47 відсотків жителів Каталонії виступають за відділення від Іспанії, водночас 44,4 відсотка - проти цього. Між тим, безпосередньо у референдумі готові взяти участь понад 70 відсотків виборців. Із них 65,4 відсотка збираються висловитись на користь незалежності.

Каталонія розташована на північному Сході Іспанії і є одним з найважливіших індустріально-аграрних регіонів країни. Тут проживає близько семи мільйонів людей. Значна частина мешканців Каталонії, які підтримують незалежність, переконані, що регіон "годує" країну. Адже з близько 16 мільярдів євро податків, які жителі сплачують до державної казни, назад, мовляв, повертається не так і багато.

Одним з противників каталонського сепаратизму є центристська партія "Сьюдаданс" ("Громадяни"), яка має 32 мандати в іспанському парламенті. На фото - її лідер Альберт Рівера. Представники "Сьюдаданс" запевняють, що "утиски з боку Мадрида - це лише хибна підстава для виправдання сепаратизму", адже Каталонія має широку автономію, а видатки із центрального бюджету навіть дещо вищі, ніж податки.

Каталонія - популярний серед туристів регіон та промисловий центр. У разі набуття незалежності, вона може опинитися за межами не лише іспанського, а й ринку ЄС. Через подібну перспективу за останні три роки з Каталонії до інших регіонів Іспанії перебралися майже півтори тисячі компаній. Профспілки підрахували, що вже перший рік незалежності може знизити доходи людей на 30-40 відсотків.