Мартин Гайдингсфельдер є найвідомішим у Німеччині мисливцем за плагіатом і одним з небагатьох, хто заробляє гроші, вишукуючи списані місця в докторських роботах. Ціни на його послуги починаються від 30 євро. Якщо йдеться про роботу великого обсягу, тоді рахунок обчислюється трьох- або чотиризначними сумами. «Дорого стає тоді, коли справді щось знаходиться», - відзначає фахівець.

У березні 2011 року Гайдингсфельдер заснував інтернет-портал VroniPlag Wiki, де добровольці перевіряли докторські роботи на плагіат. Після суперечки з іншими користувачами Гайдингсфельдер вирішив самостійно займатися цією справою. У той час, коли люди на VroniPlag Wiki працюють безкоштовно, він заробляє гроші, вишукуючи плагіат. І вже упродовж одного року, як переконує мисливець за плагіатом, цього йому вистачає на життя.

Замовник і мотиви залишаються в таємниці

До нього звертаються різні замовники – від ображених колишніх партнерів до університетів. Але це були поодинокі випадки, звідки ж надходить переважна більшість замовлень Гайдингсфельдер не зізнається. За його словами, коло клієнтів дуже різноманітне. Так само мороком оповита і мотивація замовників. «Я особисто не запитую», - пояснює бізнесмен.

Гайдингфельдер знає своїх замовників в обличчя. Натомість на інтернет-порталі VroniPlag Wiki анонімно вказують на підозрілі докторські роботи. Водночас перевіряються тільки деякі з цих робіт, пояснює Герґард Даннеманн, професор з університету імені Гумбольдта у Берліні. Саме це, на його думку, і може вказувати на особисті інтереси та спроби помсти.

Найгучніші скандали з плагіатом у Німеччині пов'язані з політиками. «Звичайно, на початку були люди, які робили це з політично-партійних причин, бажаючи викрити окремих політиків з певних партій», - каже Даннеманн. Однак нині на VroniPlag Wiki це вже не так. У випадках, про які йдеться на сайті, політики у меншості. «Більшість – люди, які займаються наукою, або ті, кого ніхто не знає».

Після випадку з колишнім німецьким міністром оборони Карлом Теодором цу Ґуттенберґом політики опинилися під особливою підозрою, відзначає Уве Каменц, дослідник плагіату з Мюнстера. Він саме аналізує численні дисертації сучасних і колишніх політиків. «Коли ми оприлюднимо наші дослідження, ймовірно, там буде написано, що 90 відсотків робіт були у порядку». Тобто ітиметься радше про позитив, а не про пошук негативних моментів.

Нова професія – мисливець за плагіатом?

Уве Каменц дистанціюється від тих, хто оприлюднює знайдений плагіат. «Коли ми знаходимо когось, хто вдався до плагіату, то ми ніколи не публікуємо це у ЗМІ», - каже він, додаючи, що у такому разі інформують лише відповідного експерта.

Комерціалізація пошуку плагіату, на думку професора Герґарда Даннеманна, принаймні у випадку інтернет-порталів, є проблематичною, адже головна мета – бізнес. Таким чином ймовірна зацікавленість повідомляти про якомога більше таких випадків.

Гайдингсфельдер цими днями має багато роботи. Він роздає численні інтерв'ю. Доки зберігатиметься ажіотаж, буде добре його бізнесу, але у довготривалій перспективі так не буде, переконаний він. «Я вважаю, що це тимчасово». Зрештою, чи йдеться насправді про плагіат, чи ні, вирішують університети. Як прогнозує Гайдингсфельдер, мисливці за плагіатом у підсумку зможуть працевлаштовуватися на постійну роботу в університеті, щоб там заздалегідь ретельно перевіряти дисертації.