Одна з картин, виявлених під час нещодавнього рейду в Німеччині, Швейцарії та Ізраїлі, нібито належить до серії "Супремуси" Казиміра Малевича. Але чи насправді автор роботи саме він - ще треба довести. Всього співробітниками кримінальної поліції в ході останнього рейду було вилучено понад тисячу об’єктів мистецтва, з них чотириста - це підробки на твори Малевича, Василя Кандинського та Олексія Явленського. Фальсифікати вже навіть мали покупців з-за кордону, переважно приватних колекціонерів. Сучасні "псевдоавангардисти" нібито лише за два роки заробили на них два мільйони євро.

Попит породжує пропозицію

Скандали з викриттям підробок трапляються дедалі частіше. Це й не дивно, адже мистецтво нині є привабливим предметом для інвестицій. Один з найрезонансніших скандалів, що трапився в Німеччині, сколихнув мистецьку спільноту. Вольфґанґ Бальтраччі з іншими арт-шахраями зміг заробити через продаж фальшивих картин доби класичного модернізму щонайменше 16 мільйонів євро. Тільки одна виконана ним копія німецького експресіоніста Генриха Кампендонка "Червона картина з конями" була продана з аукціону за 2,9 мільйона євро - звісно ж, не як копія, а як робота німецького майстра минулого століття. А фальсифікат картин Макса Ернста не зміг навіть відрізнити від оригіналу експерт, що спеціалізується на творчості німецько-французького авангардиста. Врешті решт Бальтраччі за таку творчість був "відзначений" шістьма роками тюремного ув’язнення.

Кількість підробок творів мистецтва зростає разом з інтересом людей – так вважає мистецтвознавець Сюзанна Парч, авторка книги "Місце злочину – мистецтво" ("Tatort Kunst"). Авторка вже багато років цікавиться історією фальсифікатів, у розмові з DW вона зауважила: "Така практика з'явилася не сьогодні. Твори мистецтва підроблювали ще в добу бароко, хоча тоді ринок був невеликим. Він розвинувся в ХІХ столітті, коли почали відкриватися музеї, зокрема в США. Американці, які не мали такої довгої історії мистецтва, як європейці, охоче купували твори в Європі". Особливо в Італії почав "розквітати" ринок підробок.

Підроблюють те, що хоче ринок

Зацікавленість зростає й надалі. Чи то німецька "documenta", чи то різні міжнародні бієннале – художні виставки з роками не втрачають свою аудиторію, а тільки розширюють її. Заступник директора Музею Людвіґа у Кельні Катя Баудин вважає, що розвиток ринку підробок певною мірою пожвавила і фінансова криза. Чимало людей уважають, що безпечніше інвестувати гроші у твори мистецтва, ніж у акції чи нерухомість.

Підроблюють в основому ті твори, на які нині ринковий попит і, звісно ж, ті, які можливо підробити. Адже є й митці, роботи яких скопіювати практично не можливо. "Пауль Клее, німецький та швейцарський авангардист, приміром, від початку своєї творчої кар’єри вів книжку своїх робіт", - розповідає Парч. У цьому сенсі російські авангардисти - це справжній "ріг достатку" для псевдомитців: їх підробляють давно і охоче. Адже достеменно ніхто не знає, скільки картин ті намалювали і де вони зберігаються: чи їх вивезли з країни під час революції, чи знищили у сталінську добу.

"Мона Ліза" за 30 євро

Попри те, що найчастіше арт-злочинців ловлять у Європі, підробки можна знайти у всьому світі. "У Китаї є ціле село, де виставляють офіційні копії шедеврів світового мистецтва, - розповіла DW мистецтвознавець Сюзанна Парч, - "Мона Ліза" за 30 євро? Без проблем. Не секрет також, що туди ходять продавці підробок, які згодом збувають картини як оригіналиі", - додає Парч. Копії роблять настільки досконало, що без спеціальних наукових перевірок відрізнити їх від оригіналу неможливо. А ті нечисленні реставраційні майстерні, які існують, як, приміром, Інститут Доернера в Мюнхені, "страшенно переповненні, адже кожна картина потребує чимало часу на експертизу", - каже мистецтвознавець.

Катя Баудін наголошує на важливості проведення технічних перевірок творів мистецтва. Випадок, який стався з арт-шахраєм Бельтраччі, засвідчив, що експертизи за суто зовнішніми ознаками недостатньо. Нині, приміром, за допомогою ультрафіолетового випромінювання можна дізнатися, чи була робота колись у реставрації, а за допомогою ультрачервоного - чи нема, бува, під пластом фарби інших оригінальних малюнків художника. Звичайно, такі перевірки дорого коштують, але вони й необхідні.