Клаудія Вальде постійно в дорозі або ж – за роботою. Домовитися з нею про зустріч нелегко, не лише через брак часу, а й через бажання жінки зберігати певну анонімність. Адже те, чим вона займається, не усім до вподоби. 31-річна німкеня більш відома під псевдонімом MadC і вважається у світі графіті, в якому домінують чоловіки, мисткинею першої величини.

Завдяки захопленню графіті Клаудія Вальде вже об'їздила весь світ, залишивши свій слід на стінах від Мексики до Росії, від Лондона до Будапешта. Свій профіль у Facebook вона веде, звичайно ж, англійською, а її блоґ найчастіше відвідують любителі графіті з США, Великобританії та Німеччини. Вона мислить глобально, проте живе у містечку Галле у федеральній землі Саксонія-Ангальт, а це далеко не Берлін.

Графіті у провінції

Жодних ознак гламуру і в її ательє: з вікна можна споглядати хіба що колії маршруту "Лейпциг – Берлін". "Я рідко приводжу сюди інших митців. Тут моя точка спокою", - пояснює Клаудія. Вона одягнена як типовий представник сцени графіті – чорні джинси, червоний пуловер з капюшоном і кросівки. Темне волосся зав’язане у косу. Вона маленька і тендітна, поте справжній клубок енергії. MadC, за власними словами, - кочівниця, бо рідко буває у Галле: "Поміж подорожами я рідко буваю вдома більше двох днів". Останній її рекорд: 17 тисяч миль літаком за два місяці.

Світова зірка мистецтва графіті

Клаудія Вальде виросла у колишній НДР, а також у "братній соціалістичній країні" Ефіопія, де її батько працював аграрним інженером. Коли родина зрештою повернулася у Німеччина, Клаудія відчувала себе чужинкою. Аби позбутися цієї ролі, вона поставила собі за мету зробити своє ім'я відомим. Для цього вона просто наносила його фарбою з балончика на стіни – " MadC". "Mad" –англійською мовою означає "божевільна", "C" – Claudia.

Насправді літери, які малює спреєр, - це "щось дуже особисте", пояснює Клаудія Вальде, яка до всього працює ще й дизайнером та викладачем. "За формою та кольорами літер можна розпізнати особистість спреєра", - каже вона. Клаудія Вальде зібрала літери 150 митців графіті у своїй книзі "Street Fonts".

Поміж вулицею і галереєю

Інтернет значно змінив сцену графіті, розповідає вона. Національні стилі раптом змішалися: "У Лондон є люди, які малюють так само, як у Лос-Анджелесі. MadC страшенно шкодує, що місцеві стилі втрачаються.

Сама вона обмальовує не лише стіни, а й полотна, які продає в галереях. Вона завжди хотіла бути вільною мисткинею, тому після закінчення навчання на дизайнера відхилила дуже привабливу і добре оплачувану пропозицію роботи у Лондоні, де могла би бути Art Director. "У мене був лише тиждень, аби прийняти рішення і зважитися повернутися у Німеччину, щоб випробувати себе як митець, відмовившись від зарплати і не знаючи, що принесе мені майбутнє", - пригадує Вальде.

Заробляти на життя мистецтвом графіті дуже важко. Більшість спреєрів знаходять прихисток у рекламних агенціях та дизайнерських бюро, таким чином впливаючи на повсякденну культуру. Декому з них щастить втілити свої естетичні ідеї і на роботі. Клаудія Вальде не може собі уявити бути підлеглою в офісі, тож намагається знайти "золоту середину" поміж мистецтвом на вулиці і в галереї.

Внутрішній вогонь

15 відсотків свого робочого часу вона проводить, виконуючи сплачені замовлення. 60 відсотків – це "неоплачені стіни". Чверть часу MadC розмальовує полотна для галереї, що вже рік забезпечує левову частку її прибутків. Клаудія Вальде намагається поєднати усе воєдино: "Я, перш за все, спреєр графіті. Я ніколи б не змогла відмовитися від стін, це – моя основа".

Доказ тому – наймасштабніша робота MadC – стіна площею майже 700 квадратних метрів. Над нею вона безкоштовно працювала чотири місяці. Пояснити, чим саме її приваблює графіті, Клаудія Вальде, яка веде життя відсторонене – як жінка, як спреєр і як мисткиня – не може. "Це ніби вогонь у мені, який дає мені поштовх до дії".

Автори: Андреас Майн / Тетяна Бондаренко
Редактор: Володимир Медяний