1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Мовчання Дем`янюка

10 травня 2011 р.

У Мюнхені завершується один з останніх судових процесів, пов’язаних з нацистськими злочинами. Вироку очікують у четвер. Підозрюваний у причетності до вбивства майже 28 тисяч євреїв Іван Дем`янюк очікує вироку мовчки.

Він слухає чи спить? За темними окулярами реакцію підсудного не розгледіти
Він слухає чи спить? За темними окулярами реакцію підсудного не розгледітиФото: AP

Позаду вже 90 судових засідань, але за півтора роки процесу світло на можливу діяльність Джона (Івана) Дем`янюка у нацистському таборі Собібор пролити остаточно так і не вдалося. Сам підсудний заперечує, що коли-небудь був у Собіборі і вважає себе жертвою – як радянського, так і нацистського режимів. Ще дитиною народжений в Україні Дем`янюк ледь пережив Голодомор. 21-річним юнаком він пішов на фронт і вже незабаром потрапив у німецький полон. Що було далі? Тут версія слідства і свідчення підсудного розходяться. Дем`янюк стверджує, що до кінця війни був у таборі для військовополонених у Польщі. Німецька прокуратура запевняє, що підсудний, перебуваючи в полоні, добровільно пішов у нацистський табір Травники, де проходили вишкіл військовополонені, яких направляли здійснювати охорону таборів смерті.

В очікуванні пояснень

За станом здоров´я підсудного слухання обмежили кількома годинами на деньФото: DW/Rabitz

Численні журналісти, співпозивачі та родичі загиблих у Собіборі, провели у залі суду сотні годин, аби почути, що ж скаже про воєнні роки свого життя сам Дем`янюк. Але підсудний мовчить вже півтора роки, час від часу роблячи заяви вустами свого захисника Ульріха Буша. Важко сказати навіть, чи слідкує 91-річний Дем`янюк за процесом. Його привозять на інвалідному візку до зали засідань, вкладають на кушетку. Спинку кушетки трохи піднімають – аби підсудний міг слідкувати за тим, що відбувається у залі суду. Дем`янюк годинами сидить мовчки, ніяк не реагуючи на те, що відбувається. На голові – бейсболка, на обличчі – темні окуляри. Лише у перервах між засіданнями підсудний іноді перекидається кількома фразами з перекладачем, навіть жартує, жваво жестикулюючи.

Свідків, які впізнали би Дем`янюка, немає. Під час процесу суд заслухав свідчення колишніх в’язнів табору Собібор, які виступають співпозивачами. Томас Блатт приїхав на процес зі Сполучених Штатів. Він був у таборі смерті ще підлітком, всі його рідні загинули у Собіборі. «Я не можу сказати, чи винен він, чи ні. Нехай це визначає суд. Я можу сказати лише одне – якщо Дем`янюк був у Собіборі у той самий час, що і я, то він вбивця», - каже Блатт.

«Всі, хто там був - вбивці»

Деякі засідання Дем`янюк провів на кушетціФото: AP

У прокуратурі Мюнхена також аргументують, що Собібор не був концентраційним табором, а суто «табором смерті». Людей сюди привозили для негайного вбивства у газових камерах. Тому всіх, навіть рядових наглядачів у Собіборі, до яких відносять і Дем`янюка, сторона обвинувачення вважає співучасниками масових вбивств. На підтвердження цього наводять знайдені в архівах посвідчення із Травників та Собібора на ім’я «Іван Дем`янюк», у тому числі документи, які засвідчують видачу зброї. Чи достатньо цих доказів, вже незабаром визначить суд. Прокуратура вимагає шість років позбавлення волі.

Яким би не був вирок, навряд чи хтось з учасників процесу буде задоволений його результатом. Співпозивачі та нащадки загиблих так і не почули жодних пояснень від Дем`янюка, не змогли подивитися йому в очі. Для тих, хто вважає вихідця з України жертвою, вже сам факт суду над колишнім військовополоненим є несправедливістю. Так вважають, зокрема, представники української діаспори Мюнхена, які приходять на засідання суду у вишиванках. «Судити людину, яку свого часу вже виправдав суд в Ізраїлі, абсолютно несправедливо. Таких людей як Дем´янюк у Німеччині тисячі – вони спокійнісінько розгулюють на свободі. Якщо Дем´янюк був вахманом, то він виконував накази під страхом смерті. Тому я вважаю процес проти нього звичайною виставою, від якої дуже страждає реноме німецького правосуддя», - каже один з українців.

Не всі есесівці опинилися за ґратами

За організацію масових вбивств у таборі Собібор у 1942-43 роках відповідали кілька десятків есесівців та близько ста «травників» - вахманів, завербованих з числа радянських військовополонених, які пройшли спецпідготовку у таборі Травники. Деякі «травники» після повернення до Радянського Союзу були засуджені до смертної кари або довічного ув’язнення. У повоєнній Німеччині колишніх охоронців Собібора досі не судили. Колишній комендант табору та його заступник - офіцери СС Фритц Штанґль та Ґустав Ваґнер – після війни багато років переховувалися у Бразилії, згодом були видані Німеччині. Ваґнер наклав на себе руки, Штанґль був засуджений до довічного ув’язнення. Під час найбільшого процесу у зв’язку з Собібором 1965 року у німецькому місті Гаґен перед судом постали 12 колишніх есесівців. П’ятьох з них виправдали, одного із заступників коменданта табору було засуджено до довічного ув’язнення, решта отримали від трьох до восьми років позбавлення волі.

Автори: Корнелія Рабітц/Євген Тейзе
Редактор: Наталя Неділько

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW