Щороку у продаж надходять більш вдосконалені ноутбуки, планшети та смартфони, і споживачі відразу прагнуть придбати новітні моделі з найпередовішими функціями. А що відбувається зі старими приладами? Вони поповнюють звалища електронних відходів по всьому світу.

У 2019 році була зареєстрована рекордна кількість таких відходів - 53,6 мільйона тонн. Такі дані наводяться в останній доповіді про утилізацію електронних приладів в різних країнах світу Global E-Waste Monitor, одним з ініціаторів якої є Університет ООН (УООН). За прогнозами експертів, до кінця нинішнього десятиліття обсяг електронних відходів збільшиться до 74 мільйонів тонн на рік.

Крім того, що стара електротехніка утворює величезну кількість сміття на звалищах, вона зазвичай містить токсичні хімічні речовини, наприклад, ртуть, що є надзвичайно небезпечними для навколишнього середовища.

Читайте також: Що стається зі старими електроприладами і чим вони небезпечні?

Незважаючи на те, що і виробники, і споживачі усвідомлюють серйозність проблеми, наразі вона залишається невирішеною. "Хоча споживачі часто і кажуть, що підтримують переробку вторинної сировини, їхні дії часто розходяться зі словами", - наголошує Лаура Келлі, керівниця відділу Shaping Sustainable Markets Group Міжнародного інституту навколишнього середовища і розвитку (IIED) у Лондоні.

Тож деякі експерти закликають до перегляду бізнес-моделей виробників. "Нам терміново потрібні інновації, що створюють можливості для переробки та повторного використання вже існуючої електротехніки", - каже Рюдіґер Кюр (Rüdiger Kühr), керівник Програми стійких циклів при університеті ООН і один з авторів доповіді Global E-Waste Monitor.

Рюдіґер Кюр впевнений у тому, що необхідно "дематеріалізувати" електронну промисловість. Замість того, щоб купувати і володіти новітніми технологіями, ми повинні в майбутньому перейти на іншу модель - оренду.

Ресайклінг - справа самих виробників?

Якби більшість електронних товарів залишалася у власності виробників, вони могли б займатися і їхньою переробкою, використовуючи старі матеріали у нових продуктах. Споживачі часто й гадки не мають, як правильно утилізувати старі електронні прилади. У 2019 році з дотриманням екологічних стандартів було утилізовано лише 17,4 відсотка електроприладів, що відслужили свій вік. Більшість з них потрапляє на заводи з ресайклінгу, які працюють незалежно від виробників. Оскільки електронні відходи до цього часу не є проблемою для самих виробників, у них немає ні стимулу, ні інтересу виготовляти свою продукцію так, щоб її можна було легко розібрати для утилізації і повторно використовувати.

Моделі лізингу приживаються в Європі

Більшу частину електротехніки практично неможливо розібрати, а це означає, що цінні матеріали потрапляють в сміттєвий контейнер.

Однак моделі лізингу деяких продуктів уже довели свою економічну доцільність. Експерт Рюдіґер Кюр наводить як приклад японську компанію з виробництва електроніки Canon. Вона пропонує модель лізингу для великих офісних принтерів у Європі. Аналогічні пропозиції є у ​​таких фірм, як Hewlett-Packard та Xerox.

Читайте також: Євросоюз оголосив війну електросміттю

Після закінчення договору оренди Canon забирає використаний принтер, ремонтує його для наступного клієнта. Якщо ж він повністю вийшов з ладу, то його відправляють на завод до німецького міста Гіссен, де принтер розбирається до корпусу, а відновлені матеріали повторно використовуються для ремонту інших пристроїв.

У покупців своя філософія

Енді Томпкінс, менеджер зі сталого розвитку компанії Canon стверджує, що його фірма керується не тільки екологічними, а й економічними міркуваннями. В обігу перебуває порівняно невелика кількість принтерів, що істотно полегшує процес лізингу, ніж, якби це були смартфони.

Проте, Томпкінс вважає, що лізингові договори цілком могли б укладатись і щодо невеликих та більш поширених пристроїв, якби споживачі були до цього готові. Багато приватних клієнтів, як і раніше, хочуть бути власниками, а не орендарями електронних товарів.

Стимули для позитивних змін

Лаура Келлі, керівниця одного з підрозділів Міжнародного інституту навколишнього середовища і розвитку (IIED) в Лондоні зазначає, що інколи компаніі за власною ініціативою пропонують і розробляють більш екологічні бізнес-моделі. Відповідальність за екологію може зміцнити і навіть підвищити популярність самого виробника. Інша причина полягає в усвідомленні того, що невідновлювані ресурси сильно скорочуються.

Лаура Келлі вважає, що далекоглядні компанії, які почали застосовувати так звані "замкнені стратегії", можуть отримати перевагу, якщо економічні умови зміняться на користь ресайклінгу. Однак, на думку британського економіста Флера Фікса, ознак подібних тенденцій з боку виробників поки немає. Він переконаний у тому, що дематеріалізація електроніки вимагає активних дій з боку держави. Можна зобов'язати виробників платити за утилізацію своєї продукції, тоді як державні субсидії могли б компенсувати частину витрат, понесених виробниками на створення власних підприємств з демонтажу та переробки старих товарів. "За таких умов ситуація дійсно може змінитися у кращий бік", - переконаний Рюдіґер Кюр.