Український фотохудожник Борис Михайлов став лауреатом міжнародної премії Goslarer Kaiserring за 2015 рік. 10 жовтня в німецькому Госларі відбулася церемонія нагородження. Фотографії бомжів, люмпенів та повій західна публіка найчастіше не сприймає як "художню фотографію". Борис Михайлов тут є винятком. Харків'янин, виставки якого проходять і в Німеччині, зокрема в Berlinische Galerie, вважається одним із найцікавіших фотографів пострадянського простору. Щодо характеру його творчості мистецтвознавці сперечаються: одні кажуть про "соціальну документальну фотографію", інші ж - про концептуалізм.

Колір революції

Фотографією Михайлов, інженер за освітою, почав займатися у 1960-ті роки. Однак після того, як співробітники КДБ знайшли в нього знімки його оголеної дружини, Михайлову довелося піти з роботи (він працював інженером на одному з харківських заводів). Він перебивався випадковими заробітками, зокрема якийсь час працював асистентом фотографа.

На відміну від пізніх робіт Михайлова, коли він почав знімати бомжів, повій, люмпенів та ширше - взагалі людей, які не вписалися в життя часів постперебудови, ранні праці фотохудожника носили скоріше іронічний характер.

У нього є цикл під назвою "Червона серія". На кожній фотографії присутній червоний елемент, який, до речі, не обов'язково є радянською символікою. Це - жіночі губи, предмети одягу, банальні шкарпетки чи труси... Але, зрозуміло, червоний колір сприймався в СРСР як політична метафора.

Враження вуаєризму, що виникло у деяких критиків, які подивилися експозицію його робіт у Берліні, Михайлов навіть не намагається розвіяти. Однак фотограф вважає, що це певний "інтелігентний" вуаєризм. Деякі роботи Михайлова останніх років можуть викликати або співчуття, або огиду. Судячи з відгуків, останнє - набагато рідше. Як би там не було, але, на думку Михайлова, саме таким і є життя.

Виставка в Берліні була структурована суворо хронологічно. В своїх чорно-білих фотографіях 1970-тих років Борис Михайлов зображує сумний радянський побут, намагається з'ясувати, де ж проходить межа між громадським та приватним. Михайлов - безсумнівний мораліст. Його роботи являють собою серйозний візуальний аналіз радянського, пострадянського та західного побутів, людей, які населяють описаний ним простір.

Новатор фотографії

Але обмежувати його творчість лише соціальними аспектами було б зовсім не правильно. Михайлов заслужено має репутацію одного з новаторів художньої фотографії. Він сприяв тому, що фотографія як мистецтво знову отримала незалежність, в тому числі й в технічному сенсі. Таким чином його панорамні знімки парадоксальним чином звужують перспективу.

В останні десять років персональні виставки Бориса Михайлова проходять щороку й навіть кілька разів на рік: у Москві та Лондоні, Женеві та Нью-Йорку, Барселоні й Токіо. І, звісно, в Берліні, де митець мешкає, коли він не в Харкові.