Релігійні та благодійні організації обурюються: уряди середземноморських держав не дозволяють суднам із порятованими у морі мігрантами заходити в свої порти. А італійські, французькі, іспанські та мальтійські політики чубляться між собою через те, хто має приймати ці кораблі.

У січні цього року Італія відмовилася від зобов'язань приймати прохачів притулку, мігрантів та біженців, врятованих у Середземному морі між Італією та Лівією. Мандат нової рятувальної операції Themis більше не містить такого зобов'язання. Ультраправий новий міністр внутрішніх справ Італії Маттео Сальвіні непохитно впроваджує цю лінію і заявляє, що Італія більше не прийматиме прибулих, а їх самих називає то "м'ясом", то "вантажем". "Ми у своїй хаті господарі", - написав він у соцмережі Twitter і попередив, що "хороші часи" для організацій, що допомагають мігрантам, лишились позаду.

Міхаель Бушгоєр (Michael Buschheuer), засновник організації Sea-eye з баварського Регенсбурга, що допомагає у порятунку, не здивований цими випадами італійського урядовця. "Вже рік щось подібне відбувається. Ще з березня 2017 року європейські уряди вставляють палиці в колеса неурядовим організаціям, тож це пришвидшене, але логічне продовження цієї тактики", - упевнений він.

В Італії навіть ініціювали розслідування щодо рятувальників за підозрою у співпраці із лівійськими контрабандистами людей. Днями його офіційно припинили рішенням сицилійського суду за браком доказів.

Головні рятувальники - берегова охорона Італії

Досі організацією, координацією порятунку та визначенням портів, куди відправляли врятованих, займався в Італії Морський координаційний центр італійського флоту у Римі. Левова частка мігрантів порятована саме силами італійського флоту, а не благодійниками. А тому, за словами Бушгоєра, судна благодійних організацій не робили нічого іншого, чого б не робили європейські чи американські кораблі, які перебували в регіоні. "Рятувальні організації займаються лише цим і нічим іншим. Тож останні закиди та блокада сильно по нас вдарили", - каже він.

Згідно з даними Європейського агентства із захисту зовнішніх кордонів Frontex, в охороні італійських кордонів та боротьбі із лівійськими перевізниками людей Італії допомагають ще 15 країн ЄС. Тож твердження Сальвіні про те, що Італія самотужки протистоїть проблемі, не відповідають дійсності.

Розрахунок не лише на Європу

Заяву Сальвіні про закриття італійських портів заперечив міністр інфраструктури та транспорту Даніло Тонінеллі, який також відповідає і за італійський флот. Мовляв, досі жодних конкретних пропозицій і не подавалося. Подібні процедури передбачені на випадок виникнення епідемії на якомусь з кораблів або у разі загрози теракту. 

Згідно з міжнародними конвенціями, Італія, Мальта, Франція та Іспанія зобов'язані надавати суднам із порятованими право пришвартуватися в їхніх портах, якщо на борту закінчилося продовольство або у випадку іншої надзвичайної ситуації. "Існує зобов'язання порятунку людей у відкритому морі, а от подальші процедури вже не так чітко прописані", - зауважує професор морського права з німецького Бонна Штефан Талом (Stefan Talom) і додає, що порятованим має бути гарантоване "безпечне місце", але це не обов'язково означає право сходження на берег.

Як каже Бушгоєр, Італія - остання з середземноморських країн, яка закриває свої порти, - інші давно це зробили. Він вважає, що до порятунку могли б долучитися й африканські держави. "Ми очікували б, що і Єгипет чи Туніс також приймуть біженців, допомагатимуть із порятунком, забезпечуватимуть людей принаймні на рівні, щоб ті не боялися за своє життя", - зазначив Бушгоєр.

Стратегія стримування

Перед самітом ЄС 28-29 червня між лідерами країн-членів блоку відбулися активні консультації з метою вироблення спільної позиції в міграційній політиці. Але єдине, про що домовилися на неформальному саміті останньої неділі, так це про необхідність краще захищати зовнішні кордони ЄС від напливу охочих їх перетнути. Ідеться про стратегію стримування від спроб перетнути Середземне море.

Однак про це вже давно домовилися міністри внутрішніх справ ЄС: той, хто має обмаль шансів на легальний статус - не повинен і починати ризиковану морську мандрівку. Саме тому у Frontex ще торік критикували неурядові місії порятунку, які, мовляв, лише стимулюють контрабанду людей, заохочуючи платити перевізникам кілька тисяч євро за місце на гумовому човні. "Якщо ми, всі неурядові організації, припинимо нашу роботу, лівійській та європейській владі буде значно простіше розвертати кораблі з людьми", - стверджує Міхаель Бушгоєр.

Переорієнтація на Іспанію

За домовленостями Італії з лівійською владою (а, можливо, і з ватажками бойовиків), лівійці мають стримувати якомога більше мігрантів в обмін на фінансову допомогу. ЄС, у свою чергу, надає підтримку лівійській береговій охороні. Згідно з даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), ці заходи виявилися дієвими. Кількість мігрантів, що прибувають до Італії морським шляхом, скоротилася до 16400 осіб за підсумками першого півріччя цього року. Торік за цей же період у країні зареєстрували 73 тисячі прибулих мігрантів. Натомість суттєво зросла кількість людей, які з Африки намагаються дістатися берегів Іспанії.

Принаймні 635 осіб потонули цього року у морі, намагаючись дістатися Італії з Лівії. Досі, згідно з міжнародними домовленостями, саме на Італії лежав обов'язок порятунку в морі між її узбережжям та Лівією. Але нова італійська влада обіцяє, що тепер ситуація зміниться: Лівія візьме на себе частину відповідальності за організацію порятунку та повернення врятованих на свою територію.