Інформації про Олександра Захарченка, якого главою "ДНР" визнають тільки сепаратисти та Росія, не так багато. На сайті самопроголошеної республіки зазначається, що 38-літній Захарченко закінчив технікум промислової автоматики. "Вчився в Донецькому юридичному інституті, має незакінчену вищу освіту. Трудову біографію розпочав на шахті гірничим електромеханіком. Далі займався бізнесом, у тому числі мав досвід керівництва великими колективами", - йдеться у повідомленні. Проте у ньому не уточнюється, чи це стосується донецького відділення харківської організації "Оплот" чи організації роботи на нелегальних копанках, як про це повідомляла низка російських ЗМІ.

До ядра керівництва "ДНР" належать також Андрій Пургін та Денис Пушилін. Їх, зокрема, 3 жовтня було обрано до президіуму організації "Донецька республіка", яка також перемогла на донбаських псевдовиборах 2 листопада. Крім того, саме ці три діячі найчастіше фігурують у повідомленнях на сайті так званих "уряду" і "верховної ради" "ДНР".

Пургін народився також в Донецьку, має освіту в галузі інформаційних технологій, працював підприємцем. "Політично" відзначився в тому, що брав участь у заснуванні 2005 року організації "Донецька республіка" та виступав за федералізацію України. Пушилін народився 1981 року в Макіївці. Він працював у торговельній фірмі "Солодке життя" та був активістом "МММ" (фінансової піраміди у 2011 році. - Ред.).

Несамостійні фігури

Утім, оглядачі зазначають, що цих людей насправді не було в політичному просторі Донецької області. "На політичному ландшафті вони були присутніми лише як провокатори, яких всерйоз ні журналісти, ні експерти, ні політологи ніколи не сприймали. Це був абсолютно маргінальний прошарок", - зазначив у розмові з DW Олексій Мацука, засновник Громадського телебачення Донеччини.

За його словами, Партія Регіонів використовувала такі організації, як "Донецька республіка" та "Донбаська русь" у своїх цілях: коли треба було заявити те, чого не могли зробити її формальні лідери. "Ці лялькові маріонеточні організації були своєрідною продакшн-студією провокацій. Так склалось, що тепер їх використовує Кремль, вони стали опорою для фактичного вторгнення Росії в Україну", - додає Мацука.

Активіст з волонтерської групи "Ответственные граждане Донбасса" (Відповідальні громадяни Донбасу. - Ред.) Енріке Менендес вважає, що на лідерів сепаратистів і досі певною мірою впливає повалений президент України Віктор Янукович, його сім’я та наближені особи. "Мені складно сказати, чия людина Захарченко, - говорить Менендес. - Однак усі вважають, що він несамостійний. Ті люди, які знали його в довоєнному житті, переконані, що він просто не тягне цю роль інтелектуально. Втім, усі відзначають, що у нього в цій ситуації проявились лідерські якості. Можливо, тому на нього і зробила ставку Москва", - зазначає Менендес. Водночас Андрія Пургіна він називає "ідейною" людиною. "Ідею "ДНР" він придумав ще дев’ять років тому. І завжди слідує цій лінії, незалежно від ситуації", - додає активіст.

Ширма для Москви

Попри критично важливу підтримку Росією сепаратистів на Донбасі - ресурсами, озброєнням, найманцями та своїми регулярними військами, - Кремль також намагається представити організації "ДНР" та "ЛНР" самостійними суб’єктами. Втім, експерти сходяться у тому, що всі більш-менш важливі рішення ухвалює Москва. "Неможливо говорити, що вони приймають рішення, керуючись власними інтересами або власним усвідомленням того, що потрібно робити, - зауважує голова донецької обласної організації Комітету виборців України Сергій Ткаченко. - Звичайно, за цим стоїть Росія".

Єдина сфера, де лідери сепаратистів мають відносно велику свободу рішення, є питання обміну заручників, впевнений Ткаченко. "За моїми спостереженнями, вони самі приймають рішення на рівні, чи відпускати когось із заручників, - зазначає й Олексій Мацука. - А рішення щодо політичного та ідеологічного вектора за них приймаються в столиці Російської Федерації". З цим погоджується і Енріке Менендес.:"Я думаю, що якийсь люфт, звісно, в самостійності у них є. Але для мене однозначно, що 80 чи навіть 90 відсотків впливу на поточну воєнну та економічну ситуацію здійснюється ззовні".

З ким говорити?

На відміну від Ігоря Гіркіна, Олександра Бородая чи Ігоря Безлера, Захарченко, Пургін і Пушилін є уродженцями Донбасу і представляють новий тренд у керівництві сепаратистів. Таким чином, за допомогою "виборів" Москва намагається схилити Київ та міжнародну спільноту до сприйняття їх як суб’єктів і, відповідно, до переговорів саме з ними. Експерти це оцінюють по-різному, оскільки наслідком псевдоволевиявлення на Донбасі 2 листопада може бути заморження нинішнього конфлікту.

"Насправді, я вважаю, таку стратегію псевдолегалізації хорошим кроком, оскільки він наближує нас до процесу діалогу. Всі повинні зрозуміти, що воєнного рішення цієї проблеми не існує. Це означає, що треба переходити в політичну площину", - зазначає Менендес. Він сподівається, що Київ відреагує на цей важливий сигнал.

Водночас, на думку Олексія Мацуки, головна мета сепаратистів та Кремля і полягає в тому, щоб зробити так зване керівництво "ДНР" стороною переговорів. З ним погоджується і Сергій Ткаченко, який додає, що таким чином Москва хоче дистанціюватися. "Це те, до чого прагне Росія - перейти з учасника цього конфлікту в спостерігача", - наголошує Ткаченко.

Експерт закликає Київ демонструвати, що лідери "ДНР" і ЛНР" не є самостійними у своїх рішеннях і діях. "Я думаю, Україні доведеться докласти багато зусиль, щоб з цього фокусу уваги не вийшла Росія. Якщо Росії вдасться перевести фокус уваги на діалог між Україною та сепаратистами, то рано чи пізно вона почне виходити "з-під обстрілу" міжнародних санкцій. За деякий час вона зможе сказати, що не є стороною конфлікту", - підсумовує Ткаченко.