Музей „Бітлз” розташовано в ліверпульській гавані, в історичному центрі Альберт-Док. На початку 90-х його відкрив місцевий «бітломан» Майк Бен. Чотири роки тому заклад повністю перебудували й відновили. Зокрема, створили аудіо-гід сімома мовами. Тепер відвідувачі дізнаються про історію „Бітлз” безпосередньо з перших вуст: від самих Джона Леннона, Пола Маккартні, менеджера Браєна Епштейна, продюсера Джорджа Мартіна і інших дійових осіб і свідків. Супроводжує екскурсантів по експозиції також сестра Джона Леннона Джулія:

„Це фотографія Джона, під час гри з його самодіяльним ансамблем The Quarrymen. Я була на тому концерті, щоб подивитися на брата. Це було церковне свято влітку 1957-го. Тоді я навіть не мала гадки, яким важливим стане той день. Адже тоді дуже уважно за моїм братом спостерігав п'ятнадцятирічний Пол Маккартні. Проте, нехай краще він сам розповість про це”.

Пол Маккартні:

„Я пам'ятаю, що Джон співав пісню „Come And Go With Me“ з власними словами. Він не знав тексту, за винятком приспіву, а в куплетах вигадував власні слова. Більш того, пісня звучала в стилі блюз, на відміну від оригінальної фонограми, і я пам'ятаю, що на своїй гітарі він грав акорди банджо”.

Нинішній директор музею історії „Бітлз” Джері Голдмен переїхав до Ліверпуля з Лондона. Проте на батьківщині The Beatles він відчуває себе навіть краще, ніж удома.

„У місті ви знайомитеся з людьми: десь п'єте каву, і раптом дізнаєтеся, що людина поруч вчилася в школі з Джоном Ленноном, а інша – мешкала по сусідству з Полом Маккартні, або ж випиваєте келих доброго вина в товаристві сестри Джона Леннона. Ви просто відчуваєте себе частиною всіє цієї історії”.

Головну роль у створення музею в Ліверпулі відіграли громадяни міста. Передусім колекціонери речей, пов'язаних з гуртом „Бітлз” вирішили, що їм не варто припадати пилом у банківських сейфах, і передали їх у музей. Так, наприклад, сюди потрапила перша гітара Джорджа Харрісона. Сьогодні її вартість – приблизно 800 тисяч євро. Музей не зміг би дозволити собі придбати для своєї експозиції інструмент, завдяки якому Джордж свого часу, власне, потрапив до гурту, згадує Пол Маккартні:

„Джордж був трохи молодшим за мене, був моїм маленьким другом. Він грав на гітарі, і особливо вдавалася йому штучка Raunchy, яку ми всі любили. Якщо хтось міг її зіграти, то було вже серйозною заявкою на його зарахування до групи. В той час ми шукали гітариста, і я знав, що цей хлопець грає Raunchy. Ми разом їздили в школу. І, стоячи на автобусній зупинці, Джордж просто наспівував...”

Експозиція музею історії "Бітлз" не обмежується документами і інструментами. Є, приміром, також і воскові фігури героїв. Відтворені й місця, які відвідували учасники групи: фасади й інтер'єри магазинів, студій і закладів, де вони виступали. Наприклад, кав'ярні Ліверпуля Casbah, в оформленні якої, „бітли” брали активну і безпосередню участь. До музею було також перенесено оригінальну зірку з Casbah, яку свого часу намалював сам Джон Леннон.

Пісня Sie liebt Dich є німецьким варіантом відомого хіта „Бітлз” She loves You. Вона, а ще пісня I want to hold your Hand , були перекладені німецькою , коли „Бітлз”, на початку своєї кар’єри виступали в Німеччині, в портовому Гамбурзі. Розповідає директор ліверпульського музею Джері Голдмен:

„Це було надзвичайно важливо для них: дуже інтенсивний графік виступів перед вельми вибагливою публікою. Тоді вони співали годинами. Ці концерти сформували їх особисто, а їхню музичну майстерність відточили до найвищого рівня”.

У ліверпульському музеї детально відтворено вхід до «Star Club», де вони виступали в Гамбурзі. Зокрема, разом із співаком Тоні Шеріданом:

«Кожен англійський музикант, бажаючий стати відомим в Британії, повинен був пройти через Гамбург, відіграти там в «Top Ten» або ж в «Star Club», концертуючи щовечора найменше вісім годин поспіль. Прекрасним було те, що виступати слід було з власною програмою».

Останній, так званий, «Білий зал» відтворює «Білу кімнату» Джона і Йоко у їхній нью-йоркській квартирі. «В ній було знято відоме відео Imagine зі знаменитим білим роялем», – зауважує Джері Голдмен:

«Родичі «бітлів» нерідко навідуються до нас. Сестра Джона Леннона часто буває тут. Вона – наш близький друг, який до того ж допомагає в справі розвитку музею. Приходив до нас і брат Пола Маккартні. Запрошував я сюди і самого Маккартні, але він відповів мені: «Джері, для мене дуже дивно те, що мені за життя створено музей».

Музей історії „Бітлз” має величезне значення для Ліверпуля. Щорічно, аби відвідати його, до міста приїжджають 200 тисяч туристів.