“Париж був єдиною великою європейською столицею, де не було власного музею еротики. Тож міг друг та я вирішили подарувати Парижу такий музей. Ми його відкрили 1997 року”, - розповідає директор музею Ален Плюмі. Нині уся експозиція ледь вміщується на семи поверхах. Її постійна частина має чотири розділи, один з яких присвячений історії борделів, що офіційно існували у французькій столиці до 1946 року. Тут представлені унікальні документи, фотографії, малюнки, меблі - за період з 1900 по 1946 рік.

“Документи, які можна побачити на другому поверсі були зібрані колекціонером — мсє Ромі. Там виставлені 7 тисяч різних експонатів, які відносяться до початку 19 століття і документують історію проституції“, - Пояснює директор музею еротики Ален Плюмі. Його найулюбленішими експонатами є ті, що представлені у розділі “Священна еротика”. Невеликі глиняні скульптури, малюнки та різьблення з дерева, які належать до язичницьких культів, Ален Плюмі та його друзі збирали по всьому світі. Але постійною експозицією музей не обмежується: “Тимчасові експозиції, які ми змінюємо 2-3 рази на рік, допомагають тому, щоб інтерес до нас з боку засобів масової інформації не згасав”, - зауважує Ален Плюмі.

Нині у музеї триває виставка, присвячена японській еротиці а також експозиція каталонського художника, який живе у Нідерландах - Марко Караске. “До початку 19 століття у нас тут на Монмартрі була велика концентрація відомих художників. Таких як Тулуз-Лотрек, Ренуар. Тому місце розташування нашого музею є повністю виправданим як і те, що ми проводимо нині виставки сучасних митців”, - розповідає директор музею еротики.