У Бельгійському кварталі міста Кельн, за адресою Antwerpener Strasse 31, от уже сорок років працює невеликий, але багатьом відомий магазинчик під назвою "Музей пива". Назва цілком виправдана, тому що в "експозиції" цього "музею", а точніше сказати, в асортименті - близько тисячі сортів пива з різних країн світу. Їх купують тут не тільки німці та мігранти, що живуть у самому Кельні, але й туристи з інших міст і навіть країн.

Все почалося сорок років тому

Сімейна пара Ґюнтер та Еллен Поленц ще в середині 1970-их років відкрили тут кіоск, що згодом розрісся в магазин. Ґюнтер був великим любителем пива, тому вирішив, що буде не просто торгувати сигаретами, напоями та солодощами, як конкуренти, а зробить ставку на пиво з різних країн світу. Це виявилось непростою справою: постачальників та імпортерів пива доводилось шукати по всій Німеччині.

Незабаром про незвичайний кіоск, в асортименті якого вже було понад 500 сортів пива, стали писати газети. Окрім німецьких сортів, тут можна було купити пиво практично з усіх європейських країн, а також із Японії, США, Панами, Гаїті, Куби, Сінгапуру, Австралії. З "Жигулівським", щоправда, були проблеми. "Ми вже майже півроку чекаємо на радянське пиво, і навіть посольство СРСР не може нам допомогти налагодити поставки," - жалівся в ті роки в одному з інтерв’ю Ґюнтер Поленц.

Після того, як сім'я Поленц вирішила піти на заслужений відпочинок та продала "Музей пива", його власником став емігрант з Ірану Мохамед Алібрагім. Він продовжив традицію і залишився вірним комерційній спеціалізації магазину, адже вона приносила прибуток. На той момент, коли Алібрагім, досягши 70-річного віку, сам вирішив продати "Музей пива", той вже мав у Кельні культовий статус.

У "Музеї пива" говорять... українською

Два з половиною роки тому новою власницею "Музею пива" стала мігрантка з Риги, українка за походженням Алла Голувацька. До Німеччини вона переїхала п'ять років тому, побравшись із другом Алібрагіма, теж іранцем. Живе Алла в тому ж будинку, де знаходиться "Музей пива". Це дуже зручно, тому вона працює по12 годин на добу без вихідних, розповідає жінка.

Ставши власницею "Музею пива", Алла збільшила асортимент пива з України, Росії та інших республік колишнього СРСР. Серед покупців, до речі, немало вихідців з України, Росії, Казахстану та інших пострадянських країн. Найбільше ж в "музеї" пива з Бельгії - цілих сорок сортів! "Ми просто змушені мати стільки сортів бельгійського пива, - пояснює Алла, - адже знаходимось у Бельгійському кварталі".

Сама вона, між іншим, пиво не дуже любить, проте найбільш популярні сорти куштує , бо інакше, зізнається Алла, не змогла б пояснити покупцям, чим одна марка пива відрізняється від іншої. Та якби жінка наважилась кожного дня випивати по одній пляшці різних сортів пива, котрі продає, їй би знадобилося для "проби" два з половиною роки, а може, й більше.

Пиво як подарунок

Особливо добре, розповідає власниця магазину, пиво продається напередодні Різдва. "Багато жінок дарують своїм чоловікам та партнерам своєрідні пивні "різдвяні календарі", тобто 24 пляшки пива: на кожен день новий сорт. А ще, за словами Алли, багато хто з німців купує іноземне пиво, котре куштували під час відпустки, "освіжаючи" спогади про літній відпочинок, так би мовити.

Взагалі пиво в магазині не затримується і, звісно, продається охолодженим. Для цього Алла та її чоловік переобладнали підвал у велетенське холодильне приміщення. У ньому і зберігаються численні сорти пива, які на прилавках уже, звісно, не вміщаються: тут пиво з Ізраїлю мирно співіснує з пивом з Ірану, а російське пиво - з українським.