Робоче місце Марка Поста чимось скидається на кухню Франкенштейна. На перший погляд, звичайнісінька лабораторія зі стерильним обладнанням, мікроскопами та інкубаторами. Кілька тижнів тому її спеціально облаштували для амбітного експерименту – вирощування м'яса в пробірці.

Початковий матеріал, з яким працює науковець, це міобласти – клітини, з яких розвиваються м'язові волокна ембріона, у цьому випадку – теляти. «Ми виокремлюємо міобласти, розміщуємо клітинну тканину, щоб вони ділилися. Коли клітин стає достатньо, з них розвиваються міотуби, тобто, власне, м'язові клітини. Їх ми вміщуємо в реторту і кладемо до інкубатора, щоб вони росли. Інкубатор відтворює умови, які необхідні для розвитку ембріона теляти. Температура становить 37 градусів за Цельсієм, показник атмосферної вологості наближений до ста відсотків.

М'ясо з інкубатора

Рівень двооксиду вуглецю становить близько п'яти відсотків. Кисню – майже 21%. Поживними речовинами для міотубів слугують цукор, білки, амінокислоти, мінерали та вітаміни. Жодних стимуляторів росту, жодних генетичних маніпуляцій – клітини повинні почуватися в інкубаторі як у материнському лоні.

Результат перших шести тижнів експерименту скидається на кількасантиметрові стрічки з паперових серветок. І це можна буде їсти? Марк Пост лише посміхається. «Тканина ще біла, не має кольору м'яса. За такої консистенції ще немає чого куштувати. Ми якраз працюємо над науковою основою, оптимальними умовами, щоб виростити м'ясо».

Науковець планує вже наступного року завершити експеримент. Тоді він хоче приготувати з лабораторного м'яса гамбургер, який виглядатиме точнісінько так само як його звичайний аналог. «Добровольці, котрі хочуть скуштувати перший такий гамбургер, вже вишиковуються в чергу», - цілком серйозно розповідає Марк Пост.

Проект фінансується урядом Нідерландів, однак левова частка фінансової підтримки надходить від приватних спонсорів. З 2008-го року науковець працює над створенням м'яса у пробірці. Але це не єдине, чому він присвячує свої сили. Марк Пост обіймає посаду професора психології в університеті в Маастрихті, а також керує науково-дослідним інститутом CARIM, що спеціалізується на кардіоваскулярних хворобах. Якщо в цьому інституті у професора 250 підлеглих, то в експерименті з вирощування лабораторного м'яса разом з ним працює тільки двоє людей.

Не поодинокий випадок

Експеримент у Маастрихті - далеко не єдина наукова спроба виростити м'ясо у пробірці. У Нью-Йорку вчені працюють з рибним філе, в університеті Південної Кароліни – з м'ясом індика, схожі спроби здійснюються і в університетах у Міссурі та Оксфорді. У Нідерландах, зокрема, науковці з різних університетів об'єдналися в мережу. Поки Марк Пост визначає наукову базу експерименту, інші, наприклад, опікуються оптимальним складом харчових речовин для клітин.

У серпні 2011 року науковці зібралися у шведському Гетеборзі, щоб обговорити питання створення лабораторного м'яса, скоординувати свої дослідження, а також спільно залучати спонсорів. Аби через десять-п'ятнадцять років такі бліді смужки з клітин перетворилися на конкурентоспроможний соковитий гамбургер, потрібна мережа з тисяч людей, переконаний Марк Пост. А також – гроші, гроші, гроші. Він сподівається, якщо зможе створити свій перший гамбургер-прототип, "тоді фінанси потечуть рікою".

Спочатку громадськість ставилася до такого проекту з певною недовірою, кажучи, що ніхто не буде таке їсти, але поступово погляди змінюються. Нині багато хто каже: «Так, турбуватися про альтернативне м'ясо має сенс»,- розповідає науковець. На його погляд, «штучне» м'ясо має переваги, адже теперішній традиційний метод одержання м'яса є дуже неефективним.

Аргументи "за"

Аби одержати кілограм м'яса, корові потрібно сім кілограмів корму, як правило, зерна. Для вигодовування худоби застосовують і сою, що, очевидно, спонукає до вирубування лісів. Близько третини світового урожаю зерна, як засвідчують результати дослідження учених Оксфордського університету, опиняється у шлунках худоби, а не на тарілках людей з країн, що розвиваються. За такої практики ніколи не вдасться забезпечити населення планети якісними харчами, переконаний Марк Пост. Крім того, вирощування худоби потребує значних природних ресурсів – землі, води.

«70 % сільськогосподарських угідь планети використовується під вирощування худоби. Крім того, йдеться про значне використання електроенергії», - каже вчений, додаючи, що тваринництво робить внесок і до глобального потепління. Проблема насамперед пов'язана з газом метаном. Кожні сорок секунд у корови трапляється відрижка, тобто у такий спосіб продукуються викиди метану. Загалом тваринництво відповідальне за приблизно п'яту частину всіх парникових викидів.

Тож, якщо людство відкриє для себе інші ресурси для виробництва білка, це буде добре насамперед для довкілля, вважають прибічники ідеї "штучного" м´яса. У такий спосіб може зникнути і проблема негуманного ставлення до худоби і проблема масового застосування антибіотиків у тваринництві. Соковитий шматок м'яса на тарілці – атрибут не лише західного способу харчування. З підвищенням рівня добробуту людей в незаможних регіонах він стає звичною стравою у меню. За прогнозом продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO), рівень споживання м'яса до 2050 року подвоїться до щорічних 460 мільйонів тонн.

Але хто їстиме лабораторне м'ясо? Чи буде воно продуктом заможних людей, чи стане внеском у боротьбу з голодом на планеті? Цікаве запитання, довкола якого точаться дебати, вважає нідерландський учений. Можна обслуговувати ніші на ринку, пропонуючи усі можливі види м'яса, прогнозує Марк Пост. Однак амбіції нідерландця сягають ще далі – він хоче винайти щось ефективніше за те м'ясо, яке ми знаємо сьогодні - "м'ясо з пробірки", що могло б допомогти подолати голод.

Автор: Біргіт Гертц / Наталя Неділько
Редактор: Євген Тейзе