Відколи в Іспанії лютує економічна криза, поліція частіше зупиняє на вулицях темношкірих іноземців. Такого висновку дійшли в місцевому представництві міжнародної правозахисної організації Amnesty International.

Африканець Лан Яра прибув до Іспанії п'ять років тому з Малі. Він отримав статус біженця і вступив до місцевого університету. Яра вивчив іспанську, студіює телемаркетинг і платить податки. Проте молодик не може позбутися відчуття, що в Іспанії його не раді бачити. На вулицях хлопця часто зупиняє поліція. "Ти спокійно йдеш вулицею, але тебе завжди зупинить поліція. Гаразд, це нормально для них – вимагати документи. Та іноді, навіть побачивши папери, вони все одно тягнуть тебе до відділку. Це несправедливо і дратує. Бути мігрантом не означає, що ти чимось гірший", – розповідає Лан Яра.

Багатьом доводиться несолодко. Представниця Amnesty International Марія Серано говорить про квоти на затримку мігрантів, які має поліція. Квоти стосуються африканців, арабів та навіть вихідців з країн Латинської Америки. "Ми зафіксували, як деяких людей затримують три, чотири, шість разів на день. Мігранти розповіли нам, що поліція вже знає їх в обличчя. Тому вони почуваються небажаними", – каже правозахисниця.

Юридичною мовою це називають "расовим профілюванням" або "расовою дискримінацією". Законодавство ЄС такі методи роботи забороняє, проте в Amnesty визнають, що в іспанських законах доволі нечітко прописано підстави для затримання людей.

Нечесно, але дієво?

Законно це чи ні, а запланованого ефекту досягнуто, вважає економіст Мадридської бізнес-школи Фернандо Фернандез. За його даними, кількість нелегальних мігрантів в Іспанії за останні кілька років зменшилася. "Цього варто було чекати в часи кризи, тому що нелегали не дурні – вони ж усе-таки нелегали! Не надто мудро приїздити до Іспанії на пошуки роботи, якщо тут п'ять мільйонів своїх безробітних", – коментує він.

Брак робочих місць та расова дискримінація, імовірно, змусять людей повертатися на свою батьківщину. На щастя, в Іспанії поки не підняли голову "праві" рухи та антимігрантські політичні угруповання, як у сусідніх Франції, Греції чи Нідерландах.

Повертатись чи залишатись?

У парку неподалік від університету африканець Лан Яра дискутує з товаришем-мігрантом, як бути далі – здійснювати свою мрію і працювати на тутешньому телебаченні чи повертатися додому. "Стільки разів, скільки мене тут принижували, я думав про повернення додому. Я не мушу терпіти дискримінацію, це несправедливо", – емоційно каже Яра.

Його друг, марокканець Мохаммед, з гіркотою додає: "Я краще виживатиму у своїй країні, ніж тут. Але повернувшись до Марокко, більше грошей не заробиш. Там тяжко працюють за ніщо".

Двоє друзів продовжують палити цигарки в парку, уникаючи зустрічі з поліцією та гадаючи, як довго ще триватиме криза та їхні неприємності.