Заяву речника Білого дому Шона Спайсера про те, що новий президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп очікує від Росії повернення анексованого Криму під юрисдикцію України жваво обговорюють в українських медіа та соціальних мережах. І хоча офіційної реакції з боку Києва не було, багато коментаторів не забарились припустити, що Трамп виявився не настільки прихильним до Кремля, як того побоювалися українці.

Про те, що позиція Вашингтона щодо конфлікту між Росією та Україною поки що не відрізнятиметься від ставлення попередньої адміністрації Білого дому, свідчили й інші ознаки. Тиждень тому Спайсер заявив, що Вашингтон не має наміру скасовувати санкції щодо Росії через Крим, а постійна представниця Сполучених Штатів при ООН Ніккі Хейлі не лише запевнила в збереженні санкцій, але й засудила "агресивні дії" Росії на сході України.

Брак логіки

На думку президента Фонду національних стратегій Тараса Березовця, не варто дивуватися жорсткості підходу нової адміністрації президента Сполучених Штатів. Ще до заяв Спайсера та Хейлі про принципову позицію щодо Росії говорив і нинішній держсекретар Рекс Тіллерсон. Те, що ми зараз спостерігаємо, є просто продовженням тієї лінії, яку Тіллерсон окреслив американським сенаторам під час слухань щодо свого призначення, каже експерт.

Водночас аналітик Інститут світової політики Микола Бєлєсков ставиться до останніх заяв Білого дому вкрай обережно. На його думку, слова Спайсера суперечать тій логіці, яку команда Трампа озвучувала раніше. Тоді йшлося про можливість певних поступок, в тому числі і в питанні санкцій, в обмін на конструктивні дії в інших напрямках, як, наприклад, боротьба із тероризмом. Але нинішнє одночасне сподівання на повернення Криму та прагнення порозуміння із Росією, зокрема щодо боротьби із "Ісламською державою", має мало шансів для перетворення у реальність. Особливо, якщо врахувати те, як можливе врегулювання із США розглядають у Росії, додає Бєлєсков.

Відсутність контурів

Можливою причиною нової, на перший погляд більш жорстокої позиції Білого дому відносно Росії Бєлєсков називає також тиск на Дональда Трампа, який виник внаслідок скандал навколо відставки президентського радника з питань національної безпеки Майкла Флінна. Останній був змушений піти з посади після того, як стало відомо про його переговори із послом Росії щодо можливого зняття санкцій проти Москви. "На тлі нового скандалу, де замішана РФ, у Білому домі хочуть будь-яким чином показати, що вони займають відносно Росії жорстку позицію", - пояснює Бєлєсков, додаючи, що в даному випадку йдеться, передусім, не про зовнішньополітичну стратегію, а реагування на внутрішньополітичну кризу.

Як, у свою чергу, зауважила голова комітету Верховної Ради України в закордонних справах Ганна Гопко, коливання адміністрації Трампа у ставленні до Росії свідчать про те, що зовнішньополітична стратегія американського президента в цьому напрямку ще формується, так само як продовжує формуватися значна частина його команди нижчого рівня. Так, за її словами, позиція у Державному департаменті, яку раніше займала Вікторія Нуланд, відповідальна за політику Вашингтона щодо України та Росії, зараз залишається вакантною.

Бєлєсков додає, що в перший місяць після призначення на свої посади команда попереднього американського президента Барака Обами вже мала чітке бачення своїх дій у зовнішній політиці, зокрема, й щодо Росії. "Можна було сперечатися, правильне воно було чи ні, але в сьогоднішньої команди немає навіть контурів такого бачення, - каже експерт. - І не зрозуміло, коли воно буде".

Шанс України

На думку Гопко, вкрай важливо скористатися цим періодом невизначеності, аби залишити за Україною можливість і надалі залишатися суб’єктом у переговорах щодо подальшого майбутнього країни. Критичною для цього буде зустріч українського президента Петра Порошенка із американським віце-президентом Майком Пенсом, каже Гопко, згадуючи також про підготовку зустрічі Порошенка із Трампом. "Тепер дуже важливо, як Україна буде використовувати ці можливості", - резюмує депутатка.

Березовець погоджується із тим, що позиція Білого дому досі не сформувалася, що залишає Трампу широке поле для маневрів. І якщо заява щодо Криму, за словами експерта, була певною червоною лінією - статус анексованого півострова після такого точно ніхто переглядати не буде, - то це зовсім не означає, що американський президент не зможе шукати компромісу в інших питаннях. В тому числі і щодо України. "Він бізнесмен. Цілком можливо, що це було для нього лише підвищенням ставок", - резюмує Березовець.