Рік тому Анґела Меркель відправилася в незвичне дипломатичне турне, війна на Сході України спалахнула з новою силою. Уряд у Києві щоденно повідомляв двозначні цифри щодо загиблих на Донбасі. Канцлерка Німеччини та президент Франції Франсуа Олланд відправилися спершу до Києва та Москви, а потім - до Мінська. Там після багатогодинних переговорів 12 лютого був підписаний документ, покликаний принести мир. Він отримав неофіційну назву "Мінськ-2", оскільки перша, досягнута у вересні 2014 року, домовленість про припинення вогню проіснувала лише декілька місяців. Представники сепаратистів, Росії, України та Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ) погодили "комплекс заходів" з 13 пунктів. Рік потому домовленість балансує на грані провалу, ключові пункти не виконано.

Припинення вогню та відвід озброєнь

Вже у першому пункті міститься ключова вимога угоди - "негайне та всеосяжне припинення вогню". Донині її виконано лише частково. Хоча кількість жертв помітно скоротилася, а нових масштабних наступів не було, в зоні конфлікту майже щодня гинуть люди. На деяких ділянках, наприклад поблизу колишнього донецького аеропорту, тривають перестрілки, так, ніби Мінськ-2 - це макулатура.

Відвід важких озброєнь від так званої лінії розмежування між українськими військами та бойовиками проходив тяжко та розтягнувся в часі. Його досі до кінця не завершено. Спостерігачі ОБСЄ періодично фіксують порушення з обох боків.

Обмін полоненими та амністія

Найпізніше - за п'ять днів після відводу озброєння мав завершитися обмін полоненими. Щоправда, в тексті угоди йдеться про "заручників та незаконно утримуваних осіб". Обмін передбачає принцип "усіх на всіх". В реальності обмін полоненими йде повільно невеликими групами. Сторони сперечаються про те, хто підлягає обміну. Зокрема, в самопроголошених "ДНР" та "ЛНР" наполягають на звільненні понад тисячі осіб, затриманих в Україні за підозрою в сепаратизмі.

Умовою завершення обміну полоненими проросійські сепаратисти на Донбасі називають широку амністію, яка також записана у тексті Мінська-2. Український парламент ще у 2014 році ухвалив відповідний закон, однак він між тим уже втратив чинність. Коли буде ухвалено новий закон - невідомо. Багато хто в Україні виступає проти амністії сепаратистів, що вчинили тяжкі злочини. Президент Петро Порошенко сказав, що "стовідсоткової амністії" не буде.

Контроль над кордоном і вивід іноземних бойовиків

З моменту початку бойових дій навесні 2014 року Україна намагається відновити контроль над кордоном з Росією. Йдеться про ділянку кордону протяжністю приблизно 400 кілометрів. Київ звинувачує Москву у тому, що через кордон до бойовиків потрапляє зброя та підкріплення. Тому для Києва закриття кордону - одна з ключових вимог. У тексті Мінська-2 це передбачено, але на певних умовах. Спочатку в Україні має бути проведено реформу конституції, а в підконтрольних бойовикам районах - місцеві вибори. Київ наполягає, що вибори можливі тільки після повного припинення вогню, а також гарантування доступу до кордону спостерігачів ОБСЄ. Поки що вони такого доступу не отримали, хоча це теж записано у Мінських угодах.

Не відбулося, схоже, і зазначеного в документі виводу "всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також найманців". Росія досі заперечує присутність на Сході України регулярних частин своєї армії. В Україні впевнені у цій присутності. В Києві триває процес проти двох російських офіцерів, затриманих під час боїв на Сході України в травні 2015 року. Обидва стверджують, що вони - добровольці.

Реформа конституції та вибори

Головним пунктом Мінська-2 вважають домовленості про реформу Конституції України та місцеві вибори на території сепаратистських "республік". Реформа повинна гарантувати їм фактичну автономію. Що це означає на практиці, прописано в примітках до 11-го пункту мінських домовленостей. Там зокрема йдеться про те, що сепаратистські органи місцевого самоврядування отримають право брати участь у призначенні керівників прокуратури та судів, а також буде легалізовано "народну міліцію". При цьому Україна зобов'язується фінансувати відокремлені від неї райони Донецької та Луганської областей. Досі Київ перервані виплати не поновлював.

Найбільшою проблемою для Києва видається реформа конституції. Голосування в парламенті в першому читанні наприкінці серпня 2015 року було затьмарено сутичками та загибеллю правоохоронців. Друге та остаточне голосування давно повинно було відбутися, щоби зміни до кінця 2015 року набули чинності, як було прописано в "Мінську-2". Але його відклали на невизначений час. Спостерігачі в Києві припускають, що для успішного результату владі бракує голосів у парламенті. Окрім того, Україна має ухвалити спеціальний закон про вибори на Донбасі. Коли це відбудеться - питання відкрите.

Оскільки все це було очікувано, лідери Росії, України, Франції та Німеччини в листопаді домовилися подовжити дію Мінська-2 на 2016 рік. Досі сторони конфлікту затягують час. Але Київ відчуває зростаючий тиск з боку своїх західних партнерів. Вони говорять, що потрібно ухвалити спірні зміни до законодавства навіть у разі, якщо Росія та сепаратисти не дотримають своїх зобов'язань згідно з домовленостями.