"Сенсація", "сюрприз", "історична прем´єра", "найбільша несподіванка". Так сприймають у Німеччині призначення Урсули фон дер Ляєн новим міністром оборони. Жінка - міністр оборони? У Німеччині такого ще не було, хоч у європейських країнах є достатньо аналогічних прикладів. Воєнні міністри у спідницях були або є в Фінляндії, Франції, Швеції, Нідерландах, Люксембурзі, Данії, Словенії, Чехії. В Іспанії у 2008 році міністром оборони стала жінка, яка на момент призначення перебувала на сьомому місяці вагітності.

Семеро дітлахів кар´єру не спинили

В Урсули фон дер Ляєн семеро дітей. Однак велика родина не завадила амбітній багатодітній матері стати після канцлерки Анґели Меркель другою найвідомішою і найпопулярнішою в Німеччині жінкою з партії "Християнсько-демократичний союз" (ХДС) та успішною керівницею двох різних федеральних міністерств. Утім, дочка колишнього прем´єр-міністра федеральної землі Нижня Саксонія Ернста Альбрехта, судячи з усього, могла собі дозволити найняти няньок та гувернанток.

55-річну Урсулу фон дер Ляєн часто можна побачити у телевізійних шоу. Вона приваблива, усміхнена, перебуває в гарній формі та вміє просто й дохідливо пояснити публіці навіть дуже складні теми й політичні взаємозв´язки. Щоправда, деякі однопартійці дивляться на неї скоса. Надто вже норовлива та некерована.

Її звинуватили ледь не в спробі зради, коли нещодавно - в розпал політичної дискусії про жіночу квоту у великому бізнесі - Урсула фон дер Ляєн погрожувала підтримати в Бундестазі відповідний законопроект опозиції. Подейкують, канцлерка доклала чималих зусиль, щоб відрадити її від цього.

Наступниця Меркель?

У першому уряді Меркель Урсула фон дер Ляєн обіймала посаду міністра у справах сім´ї, пенсіонерів, жінок та молоді. У другому очолювала відомство праці та соціальних справ. Але в процесі затяжних коаліційних переговорів про формування наступного уряду Німеччини обидва міністерства відійшли до соціал-демократів. Незамінній фон дер Ляєн передрікали Мінздоров´я.

Але, як повідомили DW джерела з урядових кіл, вона вперто претендувала на помітнішу роль у третьому уряді Анґели Меркель та домагалася посади міністра закордонних справ, на яку врешті-решт повернувся соціал-демократ Франк-Вальтер Штайнмаєр.

Свою кваліфікацію для посади головного дипломата країни Урсула фон дер Ляєн обґрунтувала багатим міжнародним досвідом. Вона народилася у Брюсселі, де в той час її батько працював у Єврокомісії, там і провела майже всі дитячі роки. Закінчивши німецьку гімназію, фон дер Ляєн рік провчилася в лондонській школі економіки (London School of Economics). Потім вивчала в університеті медицину, вийшла заміж, здобула науковий ступінь, народила дітей і на п´ять років разом із чоловіком поїхала до Каліфорнії, де подружжя працювало у Стенфордському університеті.

Генерал у спідниці

Але свій міжнародний досвід Урсула фон дер Ляєн, яка вільно розмовляє англійською та французькою мовами, зможе застосувати й на посаді міністра оборони.

Свої головні завдання Бундесвер нині вирішує поза межами Німеччини. Новому міністру, зокрема, доведеться організувати у 2014 році виведення німецького контингенту з Афганістану, координувати різноманітні миротворчі місії Бундесверу в інших гарячих точках планети.

Організаційний талант і пробивні здібності дуже знадобляться фон дер Ляєн для завершення розпочатої кілька років тому великої реформи німецьких збройних сил, владнання розподілу воєнних замовлень підприємствам німецького ВПК, вирішення проблеми кадрового поповнення армії ФРН після нещодавньої фактичної відміни загального військового обов´язку.

Ризикований шанс

Посада міністра оборони - це й шанс, і ризик для Урсули фон дер Ляєн. Якщо ця мініатюрна жінка зуміє завоювати симпатії 185 тисяч солдатів і 70 тисяч громадянських службовців Бундесверу, розумно та ретельно розпорядитися бюджетом у 33,3 мільярди євро, то вона цілком зможе стати наступницею Анґели Меркель, яка на виборах до Бундестагу в 2017 році, найімовірніше, не висуватиме свою кандидатуру на посаду канцлера.

Але в разі невдачі посада міністра оборони може обернутися й путівкою в політичне небуття. Таке в історії Німеччини траплялося неодноразово. Франц Йозеф Штраус, Рудольф Шарпінґ, Франц Йозеф Юнґ, Карл Теодор цу Ґуттенберґ, якому теж передрікали велике майбутнє, - всі вони вимушено, хоч і з різних причин, ішли в відставку та зникали з політичної арени.