У Тбілісі демонстранти під гаслами "Росія - окупант!" і "Путін - геть з Грузії!" спробували прорватися в будівлю парламенту, а його спікер Іраклій Кобахідзе пішов у відставку. Причиною заворушень стала участь російської делегації у 26-й Генасамблеї Міжпарламентської асамблеї православ'я. Невдоволення опозиції викликав той факт, що очільник делегації - депутат Держдуми РФ Сергій Гаврилов на відкритті сесії зайняв крісло спікера грузинського парламенту і звернувся до присутніх російською мовою.

Про те, що зараз відбувається в Грузії, і до чого можуть привести протести, DW поговорила з колишнім президентом країни Міхеілом Саакашвілі, який зараз живе в Україні.

DW: Як з Києва видно грузинські події?

Міхеіл Саакашвілі: Те, що відбувається в Грузії, - це продовження того, що спочатку відбулося в Вірменії, потім з президентськими виборами в Україні, і нещодавно в Молдові, коли звідти втік олігарх Плахотнюк. Люди більше не хочуть жити під олігархами в безперспективній ситуації, за відсутності економічного зростання і можливостей у себе на батьківщині. Працездатне населення покидає ці країни. І люди повстають. Якщо вибори не працюють, як в Грузії, то вони використовують будь-який інший привід для того, щоб висловити своє невдоволення.

- Чи засуджуєте ви насильство, яке вже має місце не тільки з боку силовиків, а й демонстрантів?

- З боку демонстрантів не було ніякого насильства. Серед поліцейських немає поранених, але є величезна кількість поранених серед демонстрантів. Поліція всю ніч полювала на демонстрантів, на журналістів: це дії диктаторського типу, подібні навіть в Росії дуже рідко побачиш.

Іванішвілі (колишній прем'єр Грузії Бідзіна Іванішвілі. - Ред.), мабуть, злякався того, що сталося з Плахотнюком в Молдові, і вирішив чинити опір власному народу. А це закінчиться падінням режиму. Іванішвілі не має легітимності, тому що не має ніякої посади. Формально він - неофіційна особа, однак призначає всіх парламентаріїв, міністрів, суддів і прокурорів. Він практично повністю (контролює. - Ред.) всю банківську систему, є найбільшим в Грузії землевласником і виробником сільськогосподарської продукції. Ця людина - найбільший приватний акціонер "Газпрому", його привів в грузинську політику Володимир Путін.

Зараз люди повстали через два фактори: з одного боку, це олігарх Іванішвілі, а з іншого - російський пропутінський депутат (Сергій Гаврилов. - Ред.), який голосував за визнання наших окупованих територій незалежними державами. Він приїхав до Грузії, сів у крісло голови парламенту, став читати людям мораль і поставив над грузинським парламентом російський прапор. Природно, народ в Грузії не міг стерпіти такого приниження.

- Чи пов'язані протести конкретно з поведінкою депутата Гаврилова, або ж це більшою мірою антиросійські виступи?

- Це набагато ширші протести. (Приїзд депутата. - Ред.), звичайно, був дуже обурливим. Але до цього Іванішвілі передав росіянам списки всіх грузинських військових, які брали участь у війні 2008 року, і агентів грузинських спецслужб. Іванішвілі допустив вільні дії російських спецслужб на території Грузії, яку вони використовують для вербування. Іванішвілі зупинив проєкт великого порту в Анаклії на Чорному морі: це було однією з основних вимог Росії, тому що порт входить в інтереси НАТО і США.

Іванішвілі, в принципі, робить все, що Росія йому каже, і в якийсь момент грузинський народ просто сказав йому: досить. Росія - окупант, країна, яка продовжує підривати грузинську державність, і вчорашній приїзд став додатковим штрихом до цієї багаторічної політики Росії.

- Демонстранти вимагають відставок в урядових структурах. Чи можна виступи вважати антиурядовими?

- Так, люди хочуть дострокових виборів. Іванішвілі фактично скасував інститут виборів в Грузії, на кожних виборах він просто купує людей. Всі, хто становив для нього будь-яку небезпеку, - або у в'язниці, або в еміграції.

При цьому, попри відсутність лідерів, народ все одно мобілізується. Люди, які вийшли на вулиці, - не представники політичних партій. Це молодь, фейсбучне покоління, вони не терплять свавілля, радянських методів управління.

- Чи нагадують вам нинішні події в Тбілісі "революцію троянд", в результаті якої ви прийшли до влади?

- І так, і ні. "Революція троянд" була революцією лідерського типу. Я поїздив по всій Грузії, мобілізував народ, дав їм програму, основні тези, і ми прийшли і поміняли владу. Зараз це все (почалося. - Ред.) знизу. Це взагалі інша хвиля, це фейсбучне покоління. Тут не може бути одного харизматичного лідера або групи лідерів. Навпаки, люди з підозрою ставляться до всіх лідерів, і це правильно. Зараз треба дати цим людям можливість вільно висловлювати свою думку, і, врешті-решт, вони до чогось прийдуть.

- Чи збираєтеся ви зараз повертатися в Грузію?

- Як тільки випаде зручна можливість, я хочу туди приїхати. Я гордий володар українського паспорта, але одночасно залишаюся і патріотом Грузії. Я хотів би перебувати і впливати на процеси в обох країнах. Я - регіональний лідер. Я в Україні не тому, що мені нікуди було піти, а тому, що символізую в цьому регіоні те, що дуже важливо для людей всіх національностей: боротьбу з олігархами, корупцією, совковим менталітетом, путінізмом.