DW: Президент РФ Володимир Путін на останній прес-конференції приділив вам багато уваги - навіть  більше, ніж президентові України. Як ви вважаєте, чому? 

Міхеіл Саакашвілі: Тому що у Путіна є чіткі асоціації. Він уявляє, що вчергове саджає Навального, а потім у центр Москви приходить великий натовп молодих симпатичних людей, котрі нападають на спецназ, забирають Навального і вносять на руках у Кремль. І це для нього повна істерика, що його поліція в якийсь момент не чинитиме опір, а людей буде так багато, що вони його просто зметуть.

Друга пов'язана з тим, що суд мене випустив. Це для нього теж повна катастрофа! Якийсь суддя наважився не підкоритись президенту країни. В Росії це також може одного чудового дня статись.

І третя асоціація - що є люди, які не бояться його. У них немає грошей, немає влади. Ніби він їх вже десять разів переміг, а в одинадцятий раз вони знову десь з'являються. Зокрема, я. А для нього ситуація, яку він не контролює, у якій він не може все купити або усіх залякати, є для нього реальною проблемою. 

Ось цим і пояснюється те, що він говорив на прес-конфренції. У даному випадку він виявився солідарним з Порошенком. Не тому, що він любить Порошенка. Просто він себе поставив на його місце. І створені тут прецеденти він для себе вважає дуже небезпечними. Він для себе вважав небезпечними "кольорові революції". А зараз історія натовпу, що може просто кинути виклик правоохоронній системі - це ще гірше, ніж Помаранчева революція. Що з цим робити він взагалі не знає.

Як ви сприйняли те, що Путін порівняв вас з Олексієм Навальним?

Ми дуже різні люди. У мене є конкретний досвід. Поки що досвід Навального - це віртуальний досвід. Але, я думаю, Путін не тільки мене і Навального порівнював. Путін у цілому ототожнював мене з будь-якою неконтрольованою російською опозицією. Це його хвилює. Опозиція має бути "ручна". А ось якийсь Саакашвілі явно не "ручний". І це не питання Навального. Він уявляє, що багато таких "навальних" може виникнути в різних місцях. І що з ними робити тоді, якщо вони розмножаться, якщо вони, не дай бог, будуть схожі на Саакашвілі? Що відбуватиметься? Не дай бог! Російський бунт, безглуздий і нещадний!

Ви особисто знайомі з Навальним?

Ні, не знаймий. Навальний - складна фігура. Він, безумовно, талановитий, але у деякі моменти свого життя він грав в націоналізм, а це не майбутнє Росії. Однією ногою він у майбутньому, бо веде молодь, а другою - в минулому.

Рецептом його успіху було б, якби він обома ногами вже стояв у майбутньому Росії, не грав би в ці ігри націоналізму, в напади на інші країни, не принижував інших. Якщо він колись керуватиме Росією, це має бути Росія, яка піде з захоплених територій (мається на увазі Грузія, Україна, Придністров'я - Ред.), яка буде сучасною, нормальною країною. Нормальна країна не може бути імперією, що захоплює, ковтає чужі країни.

Як Ви гадаєте, чому Путін боїться Майдану?

Бо в Росії дедалі збільшується сфера, яку він взагалі не контролює. Це люди, які не дивляться телевізійну пропаганду. Це молоді просунуті люди, котрі взагалі перестали боятися. Це навіть не "золота молодь" з Болотної. Це бідний середній клас з регіонів, освічений, інформований, котрий не боїться, не заражений імперіалістичним вірусом, і котрому мова Путіна взагалі не зрозуміла. Він для них ніби з іншої епохи, він динозавр для сучасного світу.

У сучасному глобалізованому світі, частиною якого вони себе відчувають, як хлопець, що виступав у Бундестазі, мова Путіна старомодна, а погрози Путіна досить сміховинні. Насправді Путін протримався стільки часу не на остраху, а на його сприйнятті. Звичайним страхом можна залякати певну кількість людей, а образом страху - усе населення. Ось цей образ у нього зараз і луснув.

Ваш лист до Петра Порошенка - не фейк?

Я справді свого часу направив листа Порошенку після консультації з дипломатичним корпусом і запропонував йому переговори, різні виходи з ситуації.

На жаль, він не лише цього не хоче, але й усіляко загострює ситуацію. Моя справа - запропонувати, спробувати. Та ж ситуація була з екс-президентом Грузії Шеварнадзе (президент Грузії у 1995-2003 рр. - Ред.), перед його відставкою. Він також мене не послухав і закінчив так, як закінчив.

Мені здається, що багато хто з них перетнув червону межу. І мені здається, що йому не варто обманювати себе тим, що що на вулицях нині лише кілька десятків тисяч. Тому що кілька десятків тисяч дуже швидко в умовах України, особливо теперішньої, перетворяться на мільйони. Я ніколи не помилявся у своїх прогнозах. Я передбачав перший і другий Майдан безпомилково. Я не хочу для України Майдану. Я думаю, що Майдану цього разу не буде. Але буде Бразилія, буде Південна Корея, буде Румунія сучасного зразка, буде європейська Україна. Ми не повторимо 

помилок щодо провокацій. Ми цього вже теж у процесі навчилися. Я не бачу можливості, за якої президент Порошенко може залишитись ще на два роки. Для мене це як страшний сон. Я люблю Україну та вважаю, що Україна цього не витримає. Порошенко, звичайно, витягне, але от Україна - ні. 

І хто тоді буде президентом?

Хто б не був наступним президентом, він вже ніколи не зможе узурпувати владу. Головна проблема Порошенка - він узурпував владу. З президента він вирвався в абсолютного монарха в Україні ХХІ століття, де історично ніколи не було абсолютних монархів. Це настільки все абсурдно. І чим більше він намагатиметься встановлювати це, тим швидше лусне вся його система, яка виглядає, з одного боку, дуже нахабною, а з іншого - дуже слабкою.

Ви хочете бути прем'єром?

Я сказав, що на яку ділянку мене кине українська держава, туди я і піду. Нова українська держава, новий український політичний клас. Президентом я точно ніколи не буду. Президентом має бути людина, що народилася і все життя була пов'язана з Україною. Я теж значну частину свого життя присвятив Україні, але не достатньо. Це не етнічна категорія, але українство повинно бути пов'язане з президенством. А я буду на тій ділянці, на яку мене кинуть. Я хочу показати українцям успіх. Я хочу нарешті українцям показати не те, на що я здатний, а на що вони здатні, якщо захочуть.

Як ви захищаєте вашу сім'ю тут?

Поки що вони мене захищають. Вони сміливі. Син у мене найсміливіший. Коли кажуть, що ми, мовляв, йшли на провокації, то… Я би не пішов зі своїм сином на провокації - це маячня. Коли я прихожу з дружиною і сином на мітинг - це означає, що ми не приходимо туди для провокацій, ми приходимо для мирної ходи.