Дуня Міятович з 2010 року обіймає посаду представника Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) з питань свободи ЗМІ. В інтерв'ю DW вона розповіла про ситуацію в Україні, свій лист президенту Петрові Порошенку і про те, чим нинішня Україна схожа на балканські країни.

DW: Як ви оцінюєте умови роботи ЗМІ в країнах програми Європейського Сююзу "Східне партнерство", чий саміт в ці дні проходить в Ризі?

Дуня Міятович: Попереду ще багато роботи. Потрібно припинити спроби прикрасити проблеми, які ми бачимо в таких країнах, як Азербайджан чи Білорусь, не помічати, що у Вірменії, Грузії та Молдові - застій, а Україна, незважаючи на досягнення, вживає недостатньо заходів для розслідування нападів на журналістів.

Ви вважаєте, що ЄС заплющує очі на все це?

Я б так не сказала, але якоюсь мірою ми всі це робимо. На папері в ухвалених деклараціях - прекрасні слова, але на ділі - результат нульовий. Я б порівняла країни "Східного партнерства" з західнобалканськими країнами за останні 15 років. 10 років тому все виглядало набагато краще, між країнами була співпраця, люди хотіли рухатися до справжньої демократії. Зараз ситуація з правами людини там зовсім не ідеальна. Думаю, досвід балканських країн повинен стати сигналом ЄС, єдиній організації, у якої є механізм впливу.

Україна - найбільша країна-учасник "Східного партнерства". Вже більше року вона в стані неоголошеної війни з Росією. Як це впливає на ЗМІ?

Я прилетіла до Сімферополя в березні 2014 року, напередодні анексії. У мене відразу виникло відчуття, ніби я знову потрапила в Сараєво. Я родом з Боснії. Атмосфера в Криму, те, як люди на мене дивилися, розповіді журналістів - все це чітко відображало події. Незабаром багато ЗМІ були закриті новою фактичною владою, всі українські канали замінили російськими, журналістів заарештовували і залякували. Я вже не кажу про кримсько-татарські ЗМІ. На Сході України ситуація ще більш драматична, багатьох журналістів викрадали. У той же час ведеться пропаганда. Україні потрібно зробити кілька сміливих кроків. Війна не повинна бути виправданням прийняття законів, які не підтримують свободу ЗМІ. Україна та інші країни повинні зараз дати чіткий сигнал, що вони хочуть жити в іншому суспільстві.

Що ви маєте на увазі?

Потрібно показати, що країна захищає журналістів, що їх не заарештовують за критику уряду. Парламент повинен приймати тільки такі закони, які підтримують свободу слова та ЗМІ. Всі напади і вбивства журналістів повинні бути розслідувані. Під час подій на Майдані в Києві взимку 2013-2014-го понад 300 журналістів було побито міліцією. Ми досі не знаємо, хто віддав наказ. Що стосується парламенту, то Україна ухвалила кілька прекрасних законів, наприклад, про суспільне мовлення, про захист журналістів. Але були і закони, які не спрямовані на підтримку свободи слова.

Кілька днів тому президент України Петро Порошенко підписав закон про заборону пропаганди символіки тоталітарних режимів, у тому числі - комуністичного. Ви закликали цього не робити. Чому?

15 квітня я написала листа президенту Порошенку з проханням переглянути цей закон. Навіть про суперечливі речі повинна вестися дискусія, вони не повинні бути "під килимом". У громадян має бути можливість висловлювати свою думку про історію. У листі я детально описала моменти, які потенційно можуть негативно вплинути на свободу слова. На жаль, закон підписаний. Цей закон не з тих, які ухвалюють в демократичних країнах.

Рівно рік тому Порошенко переміг на дострокових президентських виборах. Тоді ви в Twitter закликали нового главу держави продати його "5 канал", який працює в новинному форматі. Порошенко не зробив цього. Ви розчаровані?

Це не питання особистого розчарування. На медіа-конференції в Ризі ми чули від українських журналістів критику ситуації, коли президент володіє телеканалом. Раніше у нас була ситуація в Італії, де прем'єр Берлусконі контролював кілька телеканалів. Я не очікувала, що Порошенко відреагує на моє зауваження в Twitter. Інша справа - закони. Потрібно відзначити, що Порошенко підписав кілька дуже хороших законів, які позитивно впливають на роботу ЗМІ.

Чи отримуєте ви скарги українських журналістів про те, що в країні стало менше свободи слова за останній рік?

Не можу це прокоментувати. У журналістів свої способи вимірювання таких показників. Дуже важко говорити про здорову обстановку в ЗМІ, коли йде війна, навіть якщо вона не оголошена офіційно. Українські журналісти кажуть, що у них були дуже високі очікування після зміни влади і що не всі вони виправдалися. Але такі процеси не відбуваються швидко. Також і самі журналісти повинні бути більш критичні до себе. Робота журналіста в кризові часи - найскладніша. Я проти патріотичної журналістики. Це дуже важливо.

Що вас найбільше непокоїть в Україні зараз?

Якщо говорити про Схід України і Крим, то безпека. Але в довгостроковій перспективі головне завдання - зробити так, щоб був плюралізм, щоб всі голоси були почуті.