Крім наукових текстів і витончених дискусій, найбільшим викликом для мешканців гуртожитку при Коледжі імені Лейбніца є кухня. Лише шість конфорок на 53 студента. Хіба таке може функціонувати? Катаріна Дьоденс, яка вчилася в цьому коледжі ще наприкінці 90-х років, стверджує, що може: "Пригадую, як один зі студентів з мого курсу завжди готував собі обід опівночі. Я в цю пору постійно прала, оскільки на весь гуртожиток була тільки одна пральна машина. Нас це мало хвилювало, оскільки ми всі відразу розділилася на тих, хто все робить вдень, і на нічних сов".

Дискурси й спагеті

Досить часто, аби не змагатися за вільне місце за плитою, студенти вирішували готувати відразу на всіх. Такі моменти запам'ятовуються надовго. Так само, як і дискурси за обіднім столом. Уминаючи спагеті з томатним соусом, можна поговорити і про герменевтику, і про зіткнення цивілізацій. Одним словом, про все, що якраз порушувалося на семінарах. Власне, ідея Коледжу імені Лейбніца в Тюбінгені якраз і полягає в тому, аби навчити молодих людей спільно вчитися й жити.

"Коледж імені Лейбніца - це, якщо хочете, протилежність університету, в якому втілюються реформи Болонського процесу, - пояснює Міхаель Бегаль. Упродовж от уже 20 років він керує цим навчальним закладом. - Нашим студентам ми надаємо можливість осторонь від фінансового й часового тиску по-справжньому насолодитися наукою. Вони відкривають для себе науку як процес, який визначає життя і який не завершується отриманням диплому".

Міхаель Бегаль добре знає всіх своїх студентів. Він знає навіть те, що в них щоразу на обід, оскільки його офіс розмістився безпосередньо над студентською кухнею. На одному поверсі з директорським офісом розташована й аудиторія, де щодня з восьмої ранку до десятої вечора відбуваються семінари. Доценти з Тюбінгенського університету викладають у коледжі 35 дисциплін, зокрема астрономію, медицину, риторику, право, історію мистецтва.

Випускники коледжу не отримують якогось визнаного диплому, однак для багатьох місяці, проведені в ньому, є цінним досвідом, що впливає на подальше навчання й життя. Саме таким досвідом може похвалитися тепер і 21-річна Соня. Цього року вона закінчила коледж і відразу розпочала вивчення політології в Бременському університеті. "Мені здається, що завдяки коледжу я зрозуміла, як функціонують окремі дисципліни. Тепер я остаточно втратила страх перед глибшим зануренням у той чи інший предмет",- ділиться своїми думками дівчина.

Школа життя

Щороку на десять місяців, від жовтня до липня, чотирьохповерхова будівля за адресою Брунненштрасе, 34 в Тюбінгені перетворюється на домівку для 53 молодих людей. Для переважної більшості майбутніх студентів це перший досвід самостійного життя. Мініатюрні кімнати на двох, чергування на кухні, дискусії про світові проблеми, спільні вечірки – ці принципи, за якими функціонує життя в коледжі, майже не змінилися впродовж от уже понад 60 років. Його було засновано ще 1948-го року.

Вітають у цьому навчальному закладі й іноземців. "Ми завжди раді іноземним студентам,- розповідає Міхаель Бегаль.– Для того, аби поступити до нас, треба мати свідоцтво про освітній рівень, відповідний рівню німецьких гімназій. Звичайно, важливо також добре володіти німецькою, щоб брати участь у семінарах". Директор Коледжу імені Лейбніца вважає, що іноземні студенти приносять із собою іншу перспективу, інший життєвий досвід, а це збагачує навчальний заклад.