1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Назви німецьких вулиць досі прославляють колонізаторів Африки

2 квітня 2011 р.

Назви німецьких вулиць та площ найчастіше носять імена всесвітньовідомих німців – Бетховена, Ейнштейна, Аденауера. Та є й вулиці з іменами менш відомими, які пов’язані з репресіями, експлуатацією та геноцидом в Африці.

Німецькі солдати у НамібіїФото: ullstein bild - Haeckel

У столиці Німеччини відкрилася виставка «Дороги свободи», яка покликана привернути увагу до вулиць та площ, що носять імена німців, задіяних у репресіях та поневоленні Африки. Колись колоніями Німеччини були нинішні Танзанія, Того, Камерун та Намібія. Німецьке колоніальне минуле, затьмарене терором «Третього Рейху», майже пішло у забуття. Такі імена як Карл Петерс, Густав Нахтігаль та Адольф Людеріц - ні про що не говорять більшості німців. Це - сумнозвісні колонізатори Африки, імена яких досі «уславлюють» вулиці щонайменше 65 німецьких міст, враховуючи Берлін. Проливаючи світло на кривавих правителів та генералів в Африці кінця 19 століття, на інтерактивному дисплеї у межах виставки пропонуються альтернативні назви вулиць.

«Африканський Голокост»

Адольф ЛюдеріцФото: www.traditionsverband.de

1883-го року Адольф Людеріц заклав фундамент насильницькому захопленню територій Намібії. Карл Петерс встановив колоніальне правління у Східній Африці: його називали «людиною з кров’ю на руках» за жорстоке поводження із місцевим населенням. Деякі мешканці чорного континенту називають ці репресії «африканським Голокостом». 1884 року європейські лідери зібралися на конференцію, де головував "залізний канцлер" Отто фон Бісмарк. Саме там Німеччина формально узаконила відібрання шматку Африки, яку розкроїли ніби як пиріг, як пояснює куратор виставки Крістіан Копп. «Берлінська конференція була важливою подією, бо за поділ Африки сперечалися основні країни-колонізатори, але те, що і Німеччина була залучена до цього процесу часто забувають. Адже не випадково конференція відбувалася у Берліні», - нагадує він.

Вимоги перейменування

Намібійці, 1905 р.Фото: ullstein bild

Шерон Отоо - письменниця та громадський діяч, з коріннями з Гани. Вона підтримує дебати щодо перейменування вулиць, включаючи і Моренштрассе, під такою назвою існує і станція метро у Берліні. «Мавр, означає африканець. Але варто нагадати, що африканці на той час, які були у Німеччині, були силоміць вивезені зі своїх країн та забрані у рабство. Тому слово мавр уже втратило своє нейтральне позначення африканця, натомість воно стало синонімом раба. І для мене, темношкірої, яка живе у Німеччині, це, звичайно, расистське слово, і це треба пояснити тим, хто вважає його нейтральним і хто спокійно записує таку назву до адресної книги», - каже Отоо.

За іронією долі на Віссманнштрассе, яку названо на честь колоніального намісника німецької Східної Африки Германна Фон Віссманна, нині розташовується берлінська «Майстерня культур». Письменниця Шерон Отоо вбачає у назві виставки «Дороги свободи» буквальне значення.«Допоки імена кривавих колонізаторів висять на перехрестях вулиць, будуть люди, які страждатимуть від цього. Тому коли назви буде змінено, тоді стануть вільними і ці люди», - наголошує вона.

Цього року виставка «Дороги свободи» буде презентована також у Франкфурті-на-Майні та Мюнхені.

Автор: Алекса Дворсон, Аліна Мосендз
Редактор: Дмитро Каневський

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW