«Книга як носій інформації помирає, одержуючи таким чином свободу, щоб самій стати мистецтвом», - розмірковує Беньямін Бухеґер. Упродовж семи семестрів Беньямін, котрий походить з Австрії, вчиться у Вищій школі графіки та книжного мистецтва в Лейпцигу, саме там, де книга вже давно стала мистецьким об'єктом.

Більше ніде в Європі студенти так ґрунтовно не займаються книгою. Вони не лише вивчають історію, як упродовж століть вручну виготовлялися книги, а й переймаються майбутнім: як вона існуватиме на ринку прийдешнього - як об'єкт мистецтва, чи як масовий продукт. У цифрову добу студенти досліджують, як книги, видані великим накладом, можуть знаходити свою публіку, а також де є ніші, в яких книга має шанс на виживання.

Старі ідеї, нові інтерпретації

Книжкове мистецтво - так називається навчальна програма, яку обрав для себе Беньямін Бухеґер, Для того, щоб одержати диплом, треба провчитися п'ять років. Заснована 1764 року Вища школа графіки та книжного мистецтва належить до найстаріших вищих навчальних закладів Німеччини. У Лейпцигу, місті книжкового ярмарку та видавництв, книгодрукарство завжди відігравало важливу роль.

Професор Олівер Клімпель викладає в Лейпцигу системний дизайн. Він сам 15 років тому тут вчився, тепер 39-річний професор мотається між Лондоном і Східною Німеччиною. Там він має бюро з графічного дизайну. У Лейпцигу, за його словами, шукають нові форми і формати, які збережуть книгу, водночас розвинувши її далі, наголошує Клімпель. Зокрема, якщо вона слугує важливим доповненням до таких інформаційних джерел, як інтернет чи фільми.

Аби збагнути, що таке книги, як вони виникли та яку цінність мають, студенти друкують їх самі, вручну складаючи літери й шрифти. Тобто, вони опановують тонкощами старовинного ремесла, яке в цифрову добу вже майже повністю зникло.

Класи в школі маленькі, на курс щороку зараховують від десяти до п'ятнадцяти студентів. Охочих вчитися значно більше. Чимало студентів приїздять з-за кордону, наприклад, Беньямін Бухеґер. Адже книжкове мистецтво – це особлива навчальна програма не лише у Німеччині.

5 років навчання

Спершу студенти-першокурсники вивчають основи книговидавничої справи, що охоплює також живопис, фотографію та дизайн. Пізніше їм доводиться опановувати й фахові дисципліни, знайомлячись з типографічними тонкощами, такими як системний дизайн, шрифти тощо.

Швейцарка Аурелія Марквальдер вже закінчує навчання. Навіть після п'яти років, проведених тут, вона не втрачає захвату від цієї особливої вищої школи. Вона вступила сюди в 26-річному віці, вже маючи за плечима дві фахові освіти. «Я нікуди більше не подавалася, хотіла неодмінно в Лейпциг», - розповідає вона. « Я вирішила на користь цих традицій, цих майстерень».

Літери зі свинця і дерева

Тут справді досі є величезний старий друкарський прес, важкі шрифти - все це використовується під час навчання. Кожна літера має вагу - це погляд у минуле. «Тут можна взяти їх у руки і зрозуміти, що таке книговидавнича справа, як це відрізняється від сучасного друкарства», - пояснює професор Олівер Клімпель.

Раніше це була дуже тяжка праця, наголошує студентка Аурелія Марквальдер. Але саме ці муки з кожною літерою і допомогли по-іншому оцінити книгу й захотіти зберегти її для майбутнього. «Виготовлення книги - цінне ремесло. - Байдуже, малюєш ілюстрації та пишеш ти від руки, чи використовуєш для цього комп'ютер».