Коли 1977 року Вуді Аллен як режисер пустив у прокат свій шостий фільм, його вже знали як геніального клоуна з Нью-Йорка й анархічного комедіанта на сцені та в кіно. Але стрічка "Енні Голл" була зовсім іншою. У ній Вуді Аллен показав себе зовсім з іншого боку. Своїм героям він надав глибини, а сам фільм вийшов просякнутим психологією. Утім, герої картини все-одно лишились збіса дотепними.

Вже за два роки по тому на кіноекрани вийшов другий шедевр - "Мангеттен". Фільм і досі для багатьох вважається найкращою стрічкою з усіх картин Вуді Аллена. У романтичній комедії, що, крім того, виявилась одним з найкращих фільмів про Нью-Йорк, разом з головним режисером Вуді Алленом, який водночас грав головну роль, блискуче зіграли його тодішня партнерша Дайан Кітон та молоденька Меріл Стріп.

У цій стрічці Вуді Аллен задокументував свою першу творчу кризу. Аллен, який і в своєму справжньому житті був вдумливою людиною, не вбачав себе тоді головно комедіантом. Одним найбільш шанованих ним взірців був швед Інгмар Бергман. "Спогади про "Зоряний пил" - документ цієї кінематографічної кризи творчого пошуку, хоч і там було над чим посміятися, у тому числі й для акторки Марі-Крістін Барро.

1983 року Аллен ошелешив світ кіно стрічкою "Зеліґ" - дивовижним твором сповненим кінематографічних та оповідних несподіванок. Аллен зіграв мешканця Нью-Йорка 1920-х років Леонарда Зеліга. Його герой - слабкий та безпорадний і пристосовується до свого оточення як душею, так і тілом. Витончений шедевр, присвячений опортунізму. Одну з головних ролей грала нова партнерша Вуді Аллена - Міа Ферроу.

Міа Ферроу знялася також і в картині "Пурпурова троянда Каїра", де зіграла одну з найкращих ролей у своїй кар’єрі. Її героїня - юна кельнерка Сесілія - нещасна та шукає розради у світі кіно. Якось, постійно переглядаючи фільми в кіно, вона справді натрапляє на своїх героїв. Актори переглянутих Сесілією фільмів входять у її життя. Дивовижна кіно-філософія.

У стрічці "Ганна та її сестри" Вуді Аллен найближче підійшов до своєї мети - надавати фільмам філософської глибини та зрілості мислення. Картина стала також вражаючим прикладом того, як Аллен може інсценувати жіночі ролі. Крім Міа Ферроу, у фільмі знялися Барбара Херші, Керрі Фішер, Даян Віст, Морін О'Салліван. Майкл Кейн теж зіграв одну з ролей. Натомість сам Аллен вдовольнився другорядною роллю.

Один з видів ЗМІ - радіо - уславила стрічка "Дні радіо", знята 1987 року. Вуді Аллен представляє єврейську родину одного з нью-йоркських кварталів, члени котрої регулярно збиралися біля радіо впродовж 1930-х та 1940-х років. Спортивні коментарі, новини, радіоп’єси та музика увійшли у повсякдення. Картина стала сповненим любові, дещо осяйним, але все-таки просякнутим гумором поглядом у минуле.

Талант Вуді Аллена поєднувати драму та комедію, проглядається також і в кінофільмі "Злочини та помилки", знятого 1990 року. Тут теж знову зустрічаються різноманітні історії, характери та констеляції фігур, що переплітаються постійним хороводом з комічних та романтичних митей. Як завжди в Аллена талановиті актори перетворили картину на задоволення.

Після кількох дещо слабших стрічок, які надавали глядачам відчуття, що Аллен лише знову повторюється, 10 років тому режисер ще раз надовго ошелешив світ кіно. "Матч-пойнт" не був ані комедією, ані фільмом-історією Нью-Йорка, а напрочуд гостро інсценізованим детективом. А молодій Скарлет Йохансон Аллен подарував завдяки ролі у цій картині шанс зробити всесвітньо відому кар’єру.

Упродовж останнього часу Вуді Аллен знімав фільми переважно в Європі. З цієї фази його творчості, ймовірно, найвдалішим є фільм "Вікі Крістіна Барселона". У цій стрічці Аллен зміг покластися на надзвичайну плеяду акторів: поруч зі Скарлет Йохансон у головних ролях знялися Пенелопа Крус та Хав'єр Бардем. Утім, чимало акторів вважають за честь отримати змогу зніматися у фільмах Вуді Аллена.