Анонім заплатив понад 450 мільйонів доларів на аукціоні Christie's за картину Леонардо да Вінчі "Сальватор Мунді" ("Спаситель світу") - єдину, що перебуває в приватній власності. Вона написана приблизно в 1500 році та належить нині до менш ніж 20 уцілілих картин да Вінчі. 1958 року ця робота вже змінювала власника - тоді за неї заплатили лише 60 доларів, адже вважали, що це не оригінал.

До продажу "Сальватора Мунді" да Вінчі рекорд за ціною тримала картина Пабло Пікассо "Алжирські жінки". 2015 року ця робота іспанського художника змінила свого власника за понад 179 мільйонів доларів - також на аукціоні Christie's. Таким чином, Пікассо аж п'ять разів потрапив до топ-10 картин із найвищими аукціонними цінами.

Картина "Оголена, яка лежить" ("Nu couché", або "Red Nude") італійського художника та скульптора Амедео Модільяні спричинила скандал 1917 року. А вже у листопаді 2015-го на аукціоні Christie's її продали за 170,4 мільйона доларів китайському бізнесмену Лью Їчиану.

Триптих британського художника Френсиса Бекона "Три начерки до портрету Люсьєна Фрейда" пішов з молотка у 2013 році за 142,4 мільйона доларів. За словами німецького аукціоніста у третьому поколінні Карла Арнольда, останнім часом особливо зросли ціни на роботи, створені всесвітньо відомими художниками.

119,9 мільйона доларів 2012 року дали на аукціоні за картину "Крик" пензля норвезького художника Едварда Мунка. Твори мистецтва, особливо роботи відомих художників, уже давно є одним з популярних способів надійного вкладення капіталу, адже ціни на них постійно зростають, пояснює Карл Арнольд, власник аукціону Arnold у Франкфурті-на-Майні.

Картина Пабло Пікассо "Молода дівчина з корзиною квітів" потрапила в топ-10 найдорожче проданих картин світу. На аукціоні Christie's у Нью-Йорку в травні 2018 року вона пішла з молотка за 115 мільйонів доларів. Продаж приватної колекції американського мільярдера Девіда Рокефеллера побив попередній рекорд і приніс загалом 648,4 мільйона доларів.

Картину Клода Моне (1840-1926) "Копиці сіна", на якій сіно переливається кольорами у світлі сонця, що заходить, продали на аукціоні Sotheby's за 110 мільйонів доларів США. Це рекордна сума за роботу французького імпресіоніста.

Картину "Оголена, зелене листя і бюст" Пабло Пікассо написав 1932 року, причому створив її всього за один день. У 2010 році за 106,5 мільйона доларів пішло з молотка це полотно, на якому зображена кохана іспанського художника.

Робота швейцарського скульптора Альберто Джакометті так само побила рекорд на аукціоні Christie's в Нью-Йорку. Відома робота "Чоловік, який вказує" була продана за 141,3 мільйона доларів. Якщо скульптури і картини розмістити в одному рейтингу, то Джакометті опинився би на четвертому місці.

За 104,3 мільйона доларів 2010 року на аукціоні продали скульптуру швейцарця Альберто Джакометті "Чоловік, який крокує I". На той час це була рекордна для творів мистецтва сума. Як зауважує німецький аукціоніст Карл Арнольд, ціни на твори мистецтва диктує ринок, і попит породжує пропозицію.

Помаранчева версія "Надувного цуценяти", створена американцем Джеффом Кунсом, - станом на сьогодні найдорожча з робіт митців, які живуть і працюють нині. Вона входить у знамениту серію створених Кунсом гігантських сталевих скульптур, що імітують іграшки з продовгуватих надувних кульок. У листопаді 2013 року "Надувне цуценя" пішло з молотка за 58,4 мільйона доларів.

Поки за рекордною ціною не продали "Надувного цуценятка" Джеффа Кунса, найдорожчим з нині діючих художників вважався німець Ґергард Рихтер. Так, його полотно "Соборна площа, Мілан" продали за 37 мільйонів доларів. Сам Рихтер вважає такі захмарні ціни абсурдними. На його думку, взаємозв'язку між значимістю і вартістю творів мистецтва нині не існує.

Британець Деміен Херст - найбагатший із нині діючих митців. Щоправда, він рекордсмен не лише за гонорарами, але й за скандалами, викликаними його творчістю. Центральні теми його робіт - життя, смерть, споживання. На фото - заспиртована Херстом акула. А найвідоміше його дітище - арт-об'єкт "Заради любові до Бога": платиновий муляж черепа, інкрустований діамантами. Їх у цій роботі аж 8 тисяч 601.

Знамените полотно французького постімпресіоніста Поля Сезанна "Гравці в карти", продали нібито за 259 мільйонів доларів. Щоправда, офіційно дискретну угоду купівлі-продажу не підтвердили. Інакше - ця сума вибилась би в рекордсмени.

Чи не найдорожчий лот приватних торгів - картина австрійця Густава Клімта "Портрет Аделі Блох-Бауер I", відома також як "Золота Адель". Її продали за 135 мільйонів доларів, і на відміну від "Гри в карти" Сезанна - угода підтверджена. Ще більше дали за полотно голландця Віллема де Кунінга "Жінка III" (137,5 мільйона доларів) і картину американця Джексона Поллока "Номер 5" (140 мільйонів доларів).

Коли художній музей Бремена три роки тому отримав фінансування для проекту з дослідження походження своєї колекції, ніхто ще не знав про "справу Ґурлітта". При цьому до багатьох великих художніх колекцій потрапили скуплені гітлерівськими колекціонерами роботи з так званого "краденого мистецтва" часів нацизму. Серед 120 творів мистецітва музейники встановили походження лише третини робіт.

Картина "Алея папуг" німецького художника Макса Ліберманна (1902), яку придбав колекціонер Гайнрих Ґлоземаєр, належить до власності художнього музею Бремена. Десять цінних творів музей придбав, п'ять з них - отримав у подарунок. Після ретельного вивчення походження картини не викликало в музейників жодних сумнівів. Картину отримали законно від подружжя колекціонерів Ґлоземаєр.

1933 року нацисти усунули єврейського художника Макса Ліберманна з посади президента Академії мистецтв і заборонили йому малювати. Багато його власних робіт та картин з приватної колекції опинилися з-поміж "краденого мистецтва", твори якого розпродавали нацисти.

Зворотній бік картини, де на полотні проштампований клейстер художника Карла Петера Бурнітца (картина "Ставок з заростями тростини на березі"), набагато важливіший для дослідників, аніж лицевий бік твору. На ньому позначені ініціали всіх покупців та попередніх власників. Після війни твори "краденого мистецтва" позначалися крейдою - безцінна інформація для дослідження походження картини.

Юрист Гуґо Ельце походив із шанованої купецької родини з Бремена. Починаючи з 1920-х років, він жив в Амстердамі, де підтримував тісний контакт з торговцями творами мистецтва зі свого рідного міста та заснував власну приватну колекцію. Окрім продажу картин, перед смертю він заповів художньому музею Бремена п'ять відомих картин, походження яких якраз і вивчалося.

Ця цінна картина "Дівчина в траві", намальована олією французьким художником Камілем Піссарро, датується 1882 роком. Її Гуґо Ельце придбав для своєї власної художньої колекції. Він заповів картину 1967 року художньому музею Бремена, проте, незважаючи на інтенсивну детальну експертизу, точне походження картини досі не визначене.

Покійний Корнеліус Ґурлітт усамітнено жив у своїй захаращеній квартирі в Мюнхені, будучи оточений величезною кількістю цінних картин. Бременський художник і колекціонер Арнольд Бломе також заставив своє помешкання картинами та зібраними предметами мистецтва. Дослідники встановили: його художня колекція не містить творів "краденого мистецтва", розграбованих нацистами.

За допомогою виставки "Питання походження" художній музей Бремена задає тон серед музейників Німеччини щодо оприлюднення результатів дослідження походження власних мистецьких творів. Аби зробити це трендом, директор музею Кристоф Ґруненберґ запросив відомих дослідників походження творів мистецтва до серії доповідей, однією з тем яких стане й "справа Ґурлітта".