Суботнім ранком 6-го червня 2015 року близько 50 представників ЛГБТ-спільноти зібрались на Оболонській набережній в Києві для проведення "Маршу рівності". Демонстрацію охороняли працівники міліції. Коли учасники акції, яка тривала не більше 20 хвилин, вже почали розходитись, між правоохоронцями та кількома десятками агресивно налаштованих правих радикалів стались сутички. Наслідок нападу: постраждало понад 10 учасників маршу та дев`ять правоохоронців, один з яких отримав важке поранення у шию від вибуху петарди. В той день було затримано 25 праворадикалів.

І от через десять місяців після інциденту, 8 квітня, Оболонській суд міста Києва виніс вирок чотирьом нападникам - 26-річному Олексію Протоковилу, 41-річному Данилу Дашевському, 21-річному Кирилу Вільямовському й 38-річному Віталію Кирильчуку. Як повідомляється, всі вони пов'язані з "Правим сектором". Слідство інкримінувало їм вчинення злочину за статтею 296 Кримінального кодексу "Хуліганство", зокрема за частиною третьою - опір працівникам міліції. Ця стаття передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на термін до п'яти років.

Формальне визнання провини

Ще на початку засідання суддя Юлія Бевзенко оголосила про те що всі четверо підсудних уклали угоду з прокуратурою про визнання провини й просять замінити їм покарання на умовний термін. Однак в останніх промовах обвинувачені були далекими від каяття і не цуралися гомофобних висловлюваннь.

"Свою провину я визнаю і усвідомлюю, що через дії тих, хто справді кидав фаєри в сторону міліціонерів, могли фактично постраждати співробітники міліції", - зазначив, зокрема, Данило Дашевський і додав: "Мої ж дії були спрямовані не на причинення тілесних ушкоджень співробітникам міліції. Ми намагалися зірвати акцію поширення і пропаганди дій секс-меншин, які фактично (...) займалися розповсюдженням і пропагандою збочень". Його слова наводяться в матеріалі громадської організації "Гей-альянс Україна".

Інший підсудний, Кирило Вільямовський, чекаючи на оголошення вироку вже в кулуарах суду відкрито заявив, що винуватим себе не вважає. "Я підписав угоду виключно для того, щоб прискорити процес і відправитися на фронт. Решта хлопці точно так же підписали договір для того, щоб не відтягувати час", - сказав він.

Попри таку риторику, формальне визнання провини суд розцінив як пом'якшувальну обставину й засудив усіх чотирьох до умовного покарання з випробувальним терміном два роки.

Безкарна ненависть

Постраждалі внаслідок нападу ЛГБТ-активісти не приховують свого розчарування таким м’яким вироком. Від самого початку справи вони вимагали перекваліфікації нападу із хуліганства на злочин, скоєний на ґрунті ненависті.

"Філософія більш жорсткого покарання за такі злочини не в тому, щоб порушники страждали більше, а в тому, щоб охочих до таких злочинів було менше. Цей вирок означає, на жаль, що цього року на "Марші рівності" може бути ще більше насильства і ще більше охочих стати "героями", - констатує ЛГБТ-активіст Зорян Кісь.

Правозахисники зазначають, що напади на ЛГБТ-активістів в Україні дедалі частіше лишаються фактично безкарними. Так, минулого місяця у Львові місцева поліція відмовилась затримувати молодих праворадикалів, що закидали камінням автобуси з учасниками та організаторами "Фестивалю рівності". За фактом нападу навіть не було відкрито кримінального провадження. За словами в.о начальника Головного управління поліції у Львівській області Дмитра Загарія, правоохоронці обмежились лише "профілактичними бесідами" з кількома нападниками.

У серпні минулого року одеська поліція відпустила 13 активістів місцевих організацій ВО "Свобода", затриманих за напад на учасників фестивалю "ОдесаПрайд-2015", обмежившись протоколами про дрібне хуліганство.

"На жаль, така поведінка правоохоронців по відношенню до злочинів на ґрунті ненависті до ЛГБТ-спільноти типова для всієї Східної Європи, - критикує у розмові з DW експерт правозахисної організації Amnesty International Красімір Янков. - Ми очікуємо від української влади іншого ставлення до проблем ЛГБТ, зокрема до їхнього права на проведення мирних акцій". Як наголосив Янков, таке ставлення у більшій мірі відповідало би тим європейским цінностям, які декларує Україна.