Лівоцентризм, науковий соціалізм, магрибський лібералізм – вибір громадян буде складним: понад 100 партій беруть участь у виборах в Тунісі цієї неділі, 23 жовтня. Спостерігачі очікують, що врешті-решт десять зі ста партій будуть представлені в конституційних зборах. Причому балотуватися можуть й незалежні кандидатські списки, тобто, окремі особи, не організовані у партії. Загалом 217 депутатів розроблятимуть нову конституцію, вони ж повинні будуть організувати наступні вибори президента й парламенту.

Гарні шанси має політичний іслам

Одразу ж після проголошення країною незалежності від Франції у 1956 році та перетворення її на президентську республіку тут настало по-справжньому вільне політичне життя. Але й за диктатури Бен Алі Туніс, з точки зору суспільного ладу, був однією з найпрогресивніших держав арабського світу – наприклад, що стосується становища жінок.

Незважаючи на таку велику кількість партій, можна вирізнити три головних політичних течії. Це, по-перше, молоді революціонери та політактивісти. Під впливом соціал-демократичних та соціалістичних ідей вони вимагають, щоб Туніс став сучасною та прогресивною країною, проте не мають жодного партійного досвіду. Друге крило - колишні члени уряду. В часи Бен-Алі вони були у внутрішній опозиції та підтримують ліберальну, світську державу, яку хочуть модернізувати. В їхніх лавах є багаті підприємці, яким під силу провести дорогу виборчу кампанію.

Але найбільш впливовим є політичний іслам, який представляє партія «Еннахда». Вона зазнавала гонінь за влади Бен Алі, але є практично єдиною політичною силою із розгалудженою організаційною структурою. Їй прогнозують гарні шанси на виборах. Однак в партії існує конфлікт, пояснює Клаус Льотцер з Фонду Конрада Аденауера. «Одні виступають за турецьку модель та хочуть розмежування церкви й держави,- каже керівник туніської філії фонду. – Інші хочуть єдності держави та релігії – тобто, покласти шаріат в основу державної політики та правових норм.»

Надія на економічний підйом

Незалежно від того, які партії наберуть найбільше голосів, зрозуміло, що їм доведеться дбати про економіку. Політичні катаклізми завдали важкого удару по народному господарству Тунісу, особливо постраждала туристична галузь. Робочі місця, одна з головних вимог революціонерів, як і раніше, є проблемою. Валютні резерви зменшились. Швидке одужання – не в близькій перспективі, свідчення чому – хвиля біженців, які намагаються через Середземне море потрапити до Європи.

Поліпшити умови життя людей – найбільше випробування для туніських політиків, вважає Азім Ель Діфрауї, експерт Фонду «Наука і політика».
«Всім, незалежно від партійної приналежності, йдеться про швидке одужання економіки»,- каже він.

Насамперед у сільських регіонах, там, де почалось повстання проти панування Бен Алі, економічне життя зупинилося. З цього погляду політичні зміни туніським селянам поки нічого не дали. Вибори Конституційних зборів є першим тестом на те, чи справдяться сподівання учасників революції в Тунісі.

Автори: Енн Альмелінґ/Захар Бутирський
Редактор: Євген Тейзе