У них немає ні власної держави, ні спільної політичної організації. Курди - етнічна група, до якої належать від 30 мільйонів до 40 мільйонів осіб. Вони проживають на території Іраку, Ірану, Сирії та Туреччини. Від початку боротьби проти радикального угруповання "Ісламська держава" (ІД), курди відіграють у міжнародних відносинах дедалі важливішу роль - і не лише через їхні військові перемоги у північній Сирії. На перший план також знову вийшло їхнє прагнення автономії.

"Робітнича партія Курдистану" (PKK)

Близько половини всіх курдів живуть у Туреччині, де їх десятиліттями пригнічує турецький уряд.

На початку 1970-их навколо курдського лідера Абдулли Оджалана зібралася група лівих активістів. З цього угруповання у 1978 році виросла "Робітнича партія Курдистану" (PKK). Як ідеологію PKK запозичила марксистсько-ленінську традицію. У 1984 році бойовики організації вперше атакували турецький військовий об’єкт.

Відтоді партія боролася за курдську державу або автономний регіон, нерідко терористичними методами. У 2002 році РКК навіть включили до списку терористичних організацій Євросоюзу, однак 3 квітня 2008 року Європейський суд скасував це рішення. Загальне число жертв турецько-курдського конфлікту з 1984 року оцінюють у 40 000 осіб.

У 1999 року Оджалана у Туреччині засудили до довічного ув’язнення. Наприкінці 2012 року турецький уряд розпочав переговори з курдським лідером. Довгий час здавалось, що готується мирна угода з PKK. Через теперішню ескалацію у прикордонному регіоні між Туреччиною та Сирією Анкара порушила угоду про перемир'я. 28 липня 2015 року турецький президент Реджеп Таїп Ердоган оголосив про кінець мирного процесу з PKK.

"Демократична партія народів" (HDP)

На відміну від PKK, HDP бачить себе не як курдську партію, а як "Демократичну партію народів". Цю політичну силу заснували 2012 року курдські організації, які до цього конкурували між собою. Одним із найважливіших членів-засновників є "Партія миру та демократії" (BDP). Ця прокурдська партія відігравала важливу роль у переговорах між PKK та урядом в Анкарі. BDP намагалася знайти рішення, яке б сприяло врегулюванню конфлікту, але водночас її підозрювали в тому, що вона є фактично представницею PKK у парламенті.

Сьогодні у складі HDP є прихильники засновника PKK Оджалана, курдські націоналісти, феміністки, демократи та соціалісти. Представляючи настільки широкий діапазон думок, HDP подолала 10-відсотковий бар'єр на парламентських виборах у Туреччині у червні 2015 року.

PYD та YPG

У Сирії курди становлять понад 10 відсотків населення - такі дані перепису населення, який відбувся до початку громадянської війни у 2011 року. Відтоді сирійські курди здобули кілька військових перемог та заснували три автономні регіони. Партія "Демократичний союз" (PYD) є найвпливовішою політичною партією серед сирійських курдів. Її заснували у 2003 році за вказівкою турецької PKK, яка хотіла мати світську сестринську організацію у Сирії.

PYD має також збройне крило - Загони народної самооборони (YPG), які тісно пов’язані з PKK. Вони воюють у північній Сирії, і їх вважають важливим партнером коаліції на чолі з США, яка бореться з "Ісламською державою". YPG зараз контролюють значну частину сирійського кордону з Туреччиною. У битві за сирійське місто Кобані бійцям YPG, яким авіаударами допомагала коаліція, вдалося вибити ІД з міста.

Пешмерга

На відміну від Туреччини, в Іраку курди є визнаною політичною силою. Під її управлінням перебуває частково автономний регіон у північній частині країни, де проживає близько п’яти мільйонів курдів. Збройні загони іракських курдів - пешмерга - десятиліттями вели боротьбу проти формувань колишнього іракського диктатора Саддама Хусейна. З курдської мови слово "пешмерга" можна перекласти як "ті, хто дивиться в обличчя смерті".

Німеччина та інші країни надають пешмерга зброю для боротьби з "Ісламською державою". Курдські бійці пешмерга традиційно мали напружені відносини з PKK та YPG. Причиною цього є співпраця пешмерга на чолі з Масудом Барзані, який є президентом автономного Іракського Курдистану, з Туреччиною та США. Ці держави протистоять PKK. Незважаючи на це, північноіракські курди допомагали YPG у битві за Кобані.