Аварія в Баварії - остання серед трагічних автобусних ДТП. DW з'ясувала, наскільки безпечно подорожувати автобусом на європейському континенті.
Міжнародні та міжміські автобусні перевезення - популярні у ЄвропіФото: Fotolia/B. Wylezich
Реклама
Якщо ви переживаєте щодо подорожі автобусом через аварію, що сталася цього тижня на півдні Німеччині, то тривоги варто відкинути - принаймні, так стверджує статистика. Незважаючи на те, що про жахливі аварії багато пишуть у медіа, набагато менше людей гинуть в автобусних ДТП, ніж в автомобільних.
Згідно з даними Міжнародної організації охорони здоров'я, близько 84500 людей загинули на дорогах Європи у 2015 році. Близько 20000 європейських автобусів зазнали аварій, у яких постраждали 30000 тисяч людей і 150 загинули. В Європі існують суворі правила щодо безпеки дорожнього руху, але стаються зловживання і маніпуляції, якщо водій автобуса або транспортний оператор виявляє халатність до своїх обов'язків.
Ось деякі факти щодо безпеки автобусних перевезень у ЄС:
1. Паски безпеки
З 2005 року для водіїв та пасажирів туристичних автобусів пристебування пасків безпеки є обов'язковим. У ЄС є також вимога щодо спеціально облаштованих пасків безпеки для маленьких дітей. Щоправда, водій сам вирішує, чи примушувати виконувати це правило, що на думку багатьох, не завжди ефективно на практиці. Разом з тим, у деяких серйозних аваріях, зокрема у ДТП у Швейцарії у 2012 році, де загинули 28 людей, включно з 22 дітьми, слідчі дійшли висновку, що паски безпеки не дуже і допомогли. Відео з камер спостережень підтвердило, що діти в автобусі були пристебнутими, але це їх не захистило.
2. Правила роботи водія
Однією з головних причин дорожньо-транспортних пригод є втома водія. Для вирішення цієї проблеми в ЄС існують чіткі правила того, скільки годин можуть працювати водії комерційних рейсів: максимально - 56 годин на тиждень, при цьому не більше 9 годин на добу. Після перебування за кермом максимум 4,5 години, водій повинен негайно зробити перерву на щонайменше 45 хвилин. Як і з ситуацією з пасками безпеки, критики кажуть, що з цими правилами можуть маніпулювати та недбало до них ставитись.
3. Тахограф
Для подальшої спроби вирішити проблеми зі втомою водія, всі транспортні засоби зареєстровані після 1 травня 2006 року повинні бути оснащені цифровим тахографом. Це система, яка встановлюється на коробку передач транспортного засобу. Пристрій фіксує роботу автобуса, наприклад, відстань, швидкість і час водіння, а також періоди відпочинку водія.
Німецькі прикордонники вивчають дані тахографа вантажівки, що перетинає кордонФото: picture-alliance/dpa/M.Helbig
4. Системи допомоги водіям
З 2009 року всі автобуси в ЄС повинні бути оснащеними двома сучасними системами допомоги водіям: система попередження про сходження зі смуги руху (LDWS) та автономна система екстреного гальмування (AEBS). Передбачалось, що AEBS має зменшити ризик аварій на автострадах.
В ЄС існують жорсткі покарання за недотримання цих правил. Разом з тим, схожість між недавніми кількома аваріями в Європі полягає в тому, що маршрут був нічним, принаймні частково. Можливо, подорож автобусом удень - один із запобіжних заходів для підвищення власної безпеки. Та факт залишається фактом: попри всі правила безпеки аварії, на жаль, все ще трапляються.
Яка головна причина аварій у ФРН? (11.08.2016)
01:47
This browser does not support the video element.
Через увесь Берлін - на одному міському автобусі
Настало літо. І якщо ви опинитеся в Берліні, обов'язково проїдьтеся містом на "сотці". Це відмінна альтернатива комерційним автобусним турам німецькою столицею.
Фото: picture-alliance/E. Contini
Автобуси маршруту номер 100 відправляються від вокзалу Bahnhof ZOO. І буквально за рогом чекає перша пам'ятка - меморіальна церква кайзера Вільгельма. Цей протестантський храм був зведений в 1891-1895 роках на честь першого імператора Німецької імперії. Він сильно постраждав під час Другої світової війни. Вціліла частина стала меморіалом руйнування і відтворення.
Фото: Colourbox/V. Voennyy
У цій же частині міста знаходиться берлінський Зоологічний сад - найстаріший в Німеччині. Його відкрили у 1844 році. Один з найбільших німецьких зоопарків посідає перше місце у світі за кількістю представлених видів тварин. З архітектурної точки зору, на особливу увагу тут заслуговують Слонячі ворота - копія автентичних воріт 1899 року, зруйнованих під час війни.
Фото: Imago/Schöning
Берлінський KaDeWe (Торговий дім Заходу) - найбільший універмаг Європи. Особливою славою користується його гастрономічний відділ, в якому продається 34 тисячі видів продуктів. Цей багатоповерховий магазин з'явився на бульварі Курфюрстендамм у 1907 році. Зараз щодня його відвідують понад 50 тисяч покупців.
Фото: Getty Images
Далі маршрут автобуса пролягає через парк Великий Тіргартен, у центрі якого на місці перетину декількох автомобільних доріг знаходиться площа Велика Зірка, закладена наприкінці 17-го століття. У центрі площі в 1873 році в пам'ять про прусські військові успіхи встановили колону Перемоги. Скульптуру богині Вікторії жителі німецької столиці називають "Золотою Ельзою".
Фото: picture-alliance/dpa/P. Zinken
У північній частині парку Тіргартен знаходиться палац Бельвю - резиденція федерального президента Німеччини. Цей палац у стилі раннього класицизму побудований на березі річки Шпреє у 1786 році для одного з прусських принців. Сильно постраждав від пожежі під час Другої світової війни, але був відновлений в 1959 році і служив резиденцією президентів ФРН в Західному Берліні.
Фото: Fotolia/RCphoto
Гострі на язик мешканці німецької столиці прозвали цю будівлю в берлінському районі Тіргартен "вагітної устрицею" ("Schwangere Auster"). Конгрес-центр, в якому зараз працює Будинок культур світу, зведений у 1957-1958 роках в рамках міжнародної будівельної виставки Interbau.
Фото: draghicich - Fotolia.com
Будівля Рейхстагу була зведена у 1884-1894 роках. Сьогодні вона є місцем засідань німецького Бундестагу. Новий купол Рейхстагу, створений під час реконструкції будівлі після возз'єднання Німеччини за проектом британського архітектора Нормана Фостера, щодня відвідує до 8 тисяч осіб.
Фото: Fotolia/Stefan Delle
Від Рейхстагу зовсім поруч до Бранденбурзьких воріт, прикрашених Квадригою - колісницею богині Перемоги. Ворота звели у 1789-1791 роках в стилі класицизму. Завоювавши Берлін, Наполеон наказав перевезти Квадригу до Парижа, однак після перемоги над французами її повернули на місце.
Фото: picture-alliance/dpa/L. Schulze
На бульвар Унтер-ден-Лінден автобуси 100-ї лінії потрапляють, зробивши невеликий гак, об'їжджаючи Паризьку площу. На цій площі знаходяться готель Адлон, посольства Франції і США. Назву бульвару дали липи. Перші дерева посадили тут ще в середині 17-го століття за наказом курфюрста Фрідріха Вільгельма I. Протяжність вулиці до Палацового моста не перевищує півтора кілометра.
Фото: Imago
Бульвар Унтер-ден-Лінден, який довгий час був свого роду візитівкою прусської столиці, багатий на пам'ятки цього періоду. Серед них - монумент Фрідріха Великого. Він зараховується до числа найвідоміших кінних пам'ятників 19-го століття і вважається найважливішим твором видатного німецького скульптора епохи класицизму Християна Даніеля Рауха.
Фото: picture alliance/chromorange/U. Gnoth
Від великого короля - до видатного вченого. На Унтер-ден-Лінден знаходиться головний будинок берлінського університету, заснованого за ініціативи Вільгельма фон Гумбольдта, чиє ім'я він зараз носить (Humboldt-Universität). Будівля була зведена у 1748-1766 роках для принца Генріха Прусського. Університету палац подарували 1810 року. Серед його випускників - майже тридцять нобелівських лауреатів.
Фото: picture-alliance/dpa
Навпроти університету розташована площа Бебельплац, яка отримала ім'я Августа Бебеля після війни. У 1933 році вона стала місцем спалення 20 тисяч книг, влаштованого націонал-соціалістами. У центрі, точніше - під землею, знаходиться меморіал, який нагадує про цю варварську акцію. У просторі під скляною плитою встановлено порожні білі стелажі - підземна бібліотека спалених книг.
Фото: picture-alliance/Eibner-Pressefoto
На площу Бебеля виходить собор Святої Ядвіги, побудований у 1747-1773 роках за образом римського Пантеону. Він був першим католицьким храмом, зведеним в протестантській Пруссії після Реформації. Церкву присвятили католицькій черниці - покровительці Сілезії і Бранденбурга. Є головним храмом Берлінського архієпископства.
Фото: picture-alliance/Arco Images/Schoening
У цій же частині Унтер-ден-Лінден в колишній королівській гауптвахті "Нойє-Вахе" розташований головний німецький меморіал, присвячений жертвам воєн і тиранії. Будівлю звели на початку 18-го століття як вартове приміщення для охорони палацу. У День народної скорботи, що відзначається в листопаді, перші особи держави покладають вінки до скульптури Кете Колльвіц "Мати із загиблим сином".
Фото: picture-alliance/dpa
Цойггауз - найстаріша будівля на бульварі Унтер-ден-Лінден і одна з найкрасивіших. Була закладена як арсенал у 1695 році. Зведена в епоху бароко. Двічі руйнувалася і відновлювалася: після окупації Берліна військами Наполеона і після Другої світової війни. Зараз в будівлі знаходиться Німецький історичний музей.
Фото: Fotolia/elxeneize
Залишаємо Унтер-ден-Лінден. Автобус їде повз Палац кронпринців та Стару комендатуру. Палац у стилі пізнього класицизму зараз використовується для проведення виставок. Будівля комендатури була майже повністю зруйнована під час Другої світової війни і пізніше знесена. Відновлення було закінчено в 2003 році.
Фото: picture alliance/ZB/P. Grimm
Далі на своєму маршруті 100-й берлінський автобус проїжджає через кам'яний Палацовий міст, побудований через річку Шпреє у 1821-1824 роках за проектом видатного німецького архітектора Карла Фрідріха Шинкеля. Монументальні скульптури, задумані зодчим для прикраси моста, були встановлені на ньому вже після його смерті. Вони зображують античних богів і героїв.
Фото: picture-alliance/Arco Images/P. Schickert
У цьому місці багато пасажирів автобуса роблять зупинку. Якщо ні, то сюди обов'язково потрібно повернутися пізніше. З лівого боку одразу за мостом знаходиться Музейний острів. На парк Люстгартен виходить фасад Старого музею. Будівля побудована у 1825-1830 роках за проектом Шинкеля в стилі неокласицизму. Зараз в ній розташовується зібрання античних творів мистецтва.
Фото: picture-alliance/robertharding/E. Scriven
Праворуч від Старого музею знаходиться Берлінський кафедральний собор. Збудований на Музейному острові у 1894-1905 роках він є чи не найбільшим та найважливішим євангелічним храмом Німеччини. Його творці використали у своєму проекті архітектурні елементи італіського Відродження та епохи бароко. Щорічно собор відвідують близько 700 тисяч туристів.
Фото: picture-alliance/dpa/P.Zinken
Форум Маркса та Енгельса. Цей пам'ятник у східній частині міста нагадує про соціалістичне минуле. Скульптурний ансамбль створений у 1980-ті роки. Після возз'єднання Німеччини його пропонували знести, однак залишили, дещо пересунувши через будівництво метро.
Фото: picture-alliance/dpa
Якщо щодо скульптур Маркса та Енгельса можно сперечатись, то ось відносно фонтана Нептуна суперечок не виникає. Він вважається чи не найгарнішим у місті. Своєю появою перед Червоною ратушею водограй зобов'язаний Карлу Фрідріху Шинкелю. Реалізував його ідею скульптор Рейнґольд Беґас - представник берлінського напряму необароко. Фонтан урочисто відкрили у 1891 році.
Фото: picture-alliance/dpa/R. Bertuch
Неподалік від Червоної ратуші на вулиці Карла Лібкнехта знаходиться найдавніший діючий храм Берліна - середньовічна церква Святої Марії. Перша письмова згадка про цю пам'ятку архітектури, зведену у готичному стилі, відноситься до 13-го століття. Через руйнування та процеси реконструкції у зовнішньому вигляді церкви також з'явились елементи бароко та неоготики.
Фото: picture alliance/dpa/S. Stache
Церква Святої Марії знаходиться поруч з телевежею на Александрплац - найвищою спорудою в Німеччині та четвертою за висотою у Європі (368 метрів). Вежа була введена в експлуатацію у 1969 році. Її характерний силует є архітектурним символом Берліна. Кількість відвідувачів перевищує мільйон людей щорічно. Підйом на висоту 210 метрів займає лише 40 секунд.
Фото: picture-alliance/dpa/S. Stache
Александерплац - кінцева зупинка. Широко відомим тут є "Годинник світового часу", біля якого залюбки призначають зустрічі мешканці та гості Берліна. Цей годинник встановили тут ще за часів НДР, коли реставрували площу у 1969 році. Щоб повернутись на Bahnhof ZOO, знавці рекомендують поїхати на 200-му маршруті.