У шанувальників спорту, так само як і у спортивних журналістів, у ці дні просто якесь помутніння розуму. Під час забігу на 100 метрів коментатор не приховує свого шоку бігом тепер уже найшвидшої людини у світі Усейна Болта із Ямайки. 9 і 69 сотих секунди - це навіть не біг, а, скоріше, політ. На два метри попереду найближчих конкурентів, теж, між іншим, не хлопчиків для биття, а спринтерів екстра-класу.

Невже це чистий, історичний успіх Усейна Болта, запитують численні оглядачі і гості. Результат його таланту, техніки і унікальних передумов організму? Пекінські шукачі допінгу минулого тижня 32 рази брали проби у команди бігунів із Ямайки, але нічого не знайшли.

У будь-якому разі, експерт із допінгу Маріо Тевез виступає за спільні зусилля міжнародного товариства у боротьбі за чистий спорт:

«Очевидно, що допінг є глобальною проблемою. І тому всі країни повинні об’єднатися, інакше проблему допінгу не вдасться ніколи взяти під контроль»

Інший вид спорту - і знову дилема. Майкл Фелпс здобув вісім золотих медалей у Пекіні. Здається, варто воздати заслужені лаври цьому плавцю. Але ж знову і знову від телекоментаторів лунають запитання:

«Майкл Фелпс, можна сказати, вундеркінд. Але у «добу допінгу» весь час замислюєшся. Фелпса часто перевіряли, і тест ніколи не був позитивним. А тому треба пишатися цією людиною».

Втім, чи достатньо одних лише таланту, надзвичайної техніки і обсягу тренувань, нехай навіть супершвидкісного костюму, щоб настільки домінувати? Лише у Пекіні тест на допінг Фелпс проходив 13 разів. Він добровільно приєднався до проекту «Достовірність» американського антидопінгового агентства. Це означає, що він регулярно здає проби сечі і крові, котрі на багато років заморожуються, аби у разі сумніву та із отриманням нових знань про допінг могли бути досліджені заново. Маріо Тевез:

«До тих пір, поки доказів немає, діє презумпція невинуватості. І спортсмен, у якого тест негативний і тут, і перед цим, можна сказати, заробляє медаль у чистий спосіб.»