У ніч на 23 квітня представники командувача самопроголошеної Лівійської національної армії (ЛНА) Халіфи Хафтара оголосили про початок другої фази наступу на столицю Лівії. Вперше про наступ оголосили 5 квітня, а перша реакція на нього від Верховної представниці ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федеріки Могеріні надійшла тільки через тиждень. В опублікованій заяві Могеріні назвала напади ЛНА "небезпекою для людей в країні", а також для мирного процесу в Лівії, який проходить під егідою ООН. Федеріка Могеріні закликала всі протиборчі сторони до перемир'я, проте у коментарі не назвала прізвища Хафтара, хоча кілька днів по тому, під час виступу в Європарламенті, все-таки згадала про нього.

Особливе ставлення Франції до Хафтара

Хафтара не згадували у документі через те, що на цьому в кулуарах нібито наполягла Франція. Колишній генерал армії значною мірою відповідальний за розкол у Лівії, що виник після громадянської війни 2014 року, оскільки Хафтар, як і ЛНА, не визнає уряд національної згоди у Тріполі.

ЛНА і Хафтар не були визнані на державному рівні, хоча у 2017 році щойно обраний президент Франції Еммануель Макрон допоміг генералу: бажаючи сприяти якнайшвидшому вирішенню лівійського конфлікту, Макрон запросив у Париж конкуруючих за владу політиків - Хафтара і главу уряду національної згоди Фаїза Сараджа - і провів з ними переговори. Тоді зустріч закінчилася успіхом: Сарадж і Хафтар оголосили про домовленість провести нові вибори в усій Лівії. Однак до самих виборів справа не дійшла.

Париж несе особливу відповідальність за події у Лівії, оскільки саме Франція в 2011 році була рушійною силою військової інтервенції. Бомбардування, здійснювані силами міжнародної коаліції під проводом Франції, тоді привели до повалення режиму Муаммара Каддафі і утворення нинішнього вакууму влади.

Тріполі проти французької позиції щодо Лівії

Після Макрона Хафтар зустрівся і з іншими зарубіжними політиками. Згодом генералу вдалося по-тихому зміцнити свою владу, поступово залучаючи на свою сторону маленькі групи населення - ймовірно, за фінансової підтримки Росії і деяких країн Перської затоки.

За кілька тижнів до того стало відомо, що Хафтар тримає під контролем важливі нафтові родовища на півдні Лівії. Для Франції тут йдеться не тільки про нафту, а й про геополітично важливий державний кордон, оскільки за ним розташовані колишні французькі колонії - Чад і Нігер. Якщо в Парижі вважають, що у Хафтара більші можливості для стабілізації становища в Лівії, то підтримка Франції здається логічною.

Однак офіційна французька позиція виглядає інакше. 19 квітня Єлисейський палац недвозначно заявив: "Франція підтримує законний уряд Фаїза Сараджа і посередництво ООН у мирному врегулюванні". Однак багато хто цьому не дуже вірить, включно зі самим урядом національної згоди у Тріполі, один з міністрів якого звинуватив Париж у підтримці "злочинця Хафтара". Тріполі розірвав дипломатичні відносини з Францією, а минулими вихідними у місті відбулися вуличні акції протесту, спрямовані проти Хафтара і французької політики.

Очільник МВС Італії Маттео Сальвіні, який раніше ніколи не конфліктував з Францією, також звинуватив Париж у співпраці з Хафтаром. Сама Італія іноді називає себе "північним сусідом" Лівії, яка у першій половині ХХ століття була італійською колонією. Відтоді як Лівія перетворилася в один з транзитних пунктів для африканських біженців, які прагнуть до Європи, уряд у Римі виявляє особливу зацікавленість в упорядкованих відносинах.

Німеччина загострює увагу на лівійській кризі

Німецький уряд має "докласти всіх зусиль, щоб привести італійців і французів до єдиної лінії", наголосив в інтерв'ю DW представник парламентської фракції партії "Союз-90 / Зелені" Омід Нуріпур (Omid Nouripour). "Французькій стороні потрібно зрозуміти, що у межах ЄС потрібно прагнути до балансу інтересів", - вважає Нуріпур.

Німеччина, що у квітні головує у Раді Безпеки ООН, відіграє особливу роль у врегулюванні міжнародних конфліктів. У березні в Радбезі ООН головувала Франція, і у вигляді символу згуртованості обидві країни протягом двох місяців ділили між собою крісло керівника. Однак у лівійському питанні Париж і Берлін, схоже, поки що далекі одне від одного.

Канцлерка Німеччини Анґела Меркель (Angela Merkel) засудила наступ Хафтара на Тріполі. Однак офіційний Берлін також повинен наполягти на застосуванні Францією її впливу на Хафтара, щоб той не погіршив становище, каже Омід Нуріпур. "Міцна дружба з Францією повинна дати можливість для широких маневрів", - вважає політик.

Росія і США заблокували резолюцію Радбезу ООН щодо Лівії

Німеччина, яка нині головує в Раді Безпеки ООН, направила свої дії на те, щоб ця структура зайнялася ситуацією у Лівії. Екстрене засідання минулого четверга, однак, не привело до спільного рішення, і справа була явно не у Франції, а у точках зору РФ і США, які володіють правом вето. Інформагентство Reuters з дипломатичних кіл дізналося, що Росія не хотіла називати Хафтара відповідальним за події у Лівії, а США не пояснили свою позицію.

При цьому в Білому домі повідомили, що президент США Дональд Трамп ще кілька днів тому поговорив по телефону з Хафтаром. Трамп відзначив роль генерала у антитерористичній боротьбі і охороні лівійських нафтових запасів. Американська адміністрація стверджує, що під час розмови Трампа і Хафтара йшлося про "загальне бачення" переходу Лівії до стабільної демократії.

Поки світова спільнота не зрозуміла, як реагувати на події в Лівії, Халіфа Хафтар продовжує діяти. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) повідомляє про 254 загиблих і понад 1200 поранених з початку наступу. За свідченнями очевидців, в авіаційному нападі на Тріполі беруть участь і дрони. Раніше війська Хафтара застосовували при нальотах старіші військові літаки, переважно з військового парку колишнього СРСР. Використання дронів - знак сильної підтримки з-за кордону.