Їдучи на шаленій швидкості пошкодженими танковими гусенями дорогами біля Попасної на Луганщині, водій неброньованого фургона ще радянського виробництва здригається від кожної ями на шляху. Приїжджаємо на український опорний пункт на передовій, у якихось 200 метрах від позицій проросійських сепаратистів. Тут під деревом стоїть бронетранспортер. "Ми не впевнені, чи його зброя стріляє", - зізнається легко контужений військовий у сандалях.

У трьох кілометрах звідси, на польовій базі, через брак запчастин стоять без діла дві зламані вантажівки та фургони, передані Збройним силам волонтерами. Запаси води та провізії військовим підвозять українські та литовські волонтери.

Командир батальйону Сергій Олександрович, з червоними від алергії очима, втомленим голосом нарікає на брак санітарних автомобілів: "Якби в мене була хоч одна хороша швидка, можна було би стількох ще врятувати".

Утім, все це відбувалося не зараз. Саме так виглядала сувора реальність 54-ї окремої механізованої бригади у серпні 2015 року.

Перенесемося тепер у літо 2017-го. Завдяки тренуванням та запеклим битвам стан української армії покращився. У Балтійських країнах ретельно слідкувати за цим болісним методом спроб і помилок. Тепер Естонія, Латвія та Литва, які опинилися на передньому рубежі нової конфронтації між Росією та НАТО, сподіваються уникнути помилок, яких припустилися в Україні.

Винесені уроки

Костянтину Мельнику вже за 40 років. Під час служби у Збройних силах України він очолював групу операторів дронів на Донбасі. Після демобілізації він створив у Вільнюсі компанію, яка забезпечує литовську армію неозброєними дронами та тренує їхніх операторів. "У Литві є великий попит і потреба у безпілотних літальних апаратах, а також у тренуванні. Ми ж маємо воєнний досвід, - каже Мельник. - До того ж, у Євросоюзі немає іншої країни, яка би надавала більшу підтримку (Україні, ніж Литва, - Ред.)".

Програма закупівлі дронів була одним з багатьох уроків, які у країнах Балтії винесли з українського конфлікту. За ним там уважно стежать і намагаються заповнити саме ті прогалини, через які Україна зазнала таких тяжких втрат. Окрім очевидної слабкості Збройних сил, впадають в око небезпеки, породжені катастрофічною корупцією, слабкими інституціями та громадянським суспільством в Україні. Вони особливо стали видними у світлі успішної російської пропаганди під час анексії Криму.

Роль НАТО у відверненні гібридної загрози в Балтії постійно зростає. В рамках програми посиленої присутності у Східній Європі Enhanced Forward Presence Альянс розмістив у трьох країнах Балтії та Польщі чотири багатонаціональні батальйони.

Адвокат України

Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс є щирим адвокатом України. Він багато разів відвідував лінію фронту на Донбасі з гуманітарними та ознайомчими візитами. "Те, що відбувається в Україні, важливо не лише для литовського уряду, але й для всіх громадян - таким є ставлення усієї країни", - сказав Ліняквічюс у розмові з DW. "Безпекова ситуація у Європі через російську агресію проти України стала нестабільною. Та якщо згадати війну 2008 року на Південному Кавказі та російську анексію частини Грузії, ця ситуація не є чимось новим", - наголошує міністр.

Лінкявічюс вказує на символічний характер розміщення в регіоні підрозділів НАТО: "Тисяча додаткових військових у Литві та 300 тисяч солдатів Західного військового округу Росії. Все це показує, що з боку НАТО ніколи не було - і не буде - жодної ескалації".

Компроміс НАТО для Балтії

Литва відновила призов до армії, а також поширила серед населення листівки з поясненням того, що робити в разі вторгнення. Щоб розбудувати оборонні можливості, з 2014 року литовський уряд закупив сотні нових вантажівок високої прохідності Mercedes Unimog, а також інвестував 386 мільйонів євро у німецькі бронетранспортери Boxer та самохідні артилерійські установки (САУ) PzH 2000.

Аналітик Майкл Кофман з американського Центру військово-морської аналітики, однак, скептично ставиться до політики стримування, яку він називає "постійним жебраком". "Інвестиції в артилерію не виправдовують себе, оскільки 16 САУ (закуплених Литвою. - Ред.) нічого не зроблять проти країни, яка має понад тисячу установок. На думку спадають слова "швидко знищені на місці", - написав в електронному листі Кофман.

Експерт вірить в оброну, що ґрунтується на "принципі дикобраза": треба зробити свою країну вкрай непривабливою для окупації. "Деякі Балтійські країни залучені у таке планування, це завжди було підходом Фінляндії", - каже він. "Альянс вже зробив достатньо, щоб запевнити союзників у своїй підтримці. Це складний компроміс - союзників треба підтримати, але не потурати їм", - вважає Кофман.

Високий рейтинг НАТО у трьох країнах Балтії свідчить про підтримку військової присутності Альянсу в регіоні. Громадянське суспільство спільно з добровольчими воєнізованими формуваннями (як-от "Союз стрільців" у Литві чи Kaitseliit в Естонії) мобілізувалися проти російської загрози, так само як вони стали основою опору в Україні на початку війни на Донбасі.

Росія відходить на другий план

Попри посилення збройних сил та активності громадянського суспільства соціальні проблеми країн Балтії можуть знівелювати прогрес останніх років. Головними перешкодами для єдності суспільств є неконтрольований феномен етнічних росіян у Латвії та Естонії, які не отримали громадянства цих країн після проголошення ними незалежності у 1991 році, та висока еміграція з Балтійських країн. Саме брак суспільної єдності зашкодив Україні та заклав підвалини нинішнього конфлікту.

"Ми можемо говорити про те, що закупають (для литовської армії. - Ред.), але суть не в цьому", - каже Йонас Охман. Швед, який уже понад десятиліття живе у Литві, очолює місцеву волонтерську організацію Blue/Yellow ("Синьо-жовті"). З 2014 року вона надала українській армії допомогу на загальну суму приблизно 400 тисяч євро. Наприкінці червня українські військові, використовуючи надане литовськими волонтерами обладнання, захопили на Луганщині в полон чотирьох бойовиків, серед яких був і громадянин Росії. Литва також залишається єдиною державою-членом НАТО, яка надає Україні озброєння та боєприпаси.

"Найбільшою проблемою у Балтії є соціальна нерівність, - пояснює Охман. - Саме вона впливає на те, чи відчуває себе людина частиною нації, чи має вона бажання чинити опір". Країни Балтії активно вивчають військові уроки, щоб захистити себе від сепаратизму та війни на кшталт української, проте переважно не звертають уваги на важливі соціальні проблеми. Це може стати їхньою Ахіллесовою п'ятою перед новими та непередбачуваними викликами, які без сумніву постануть з огляду на те, як Росія дивиться на захід. "Коли конфлікт почнеться, вам доведеться чинити опір разом з тим суспільством, яке ви маєте", - попереджає Охман.