Берлінський студент Ерік Марквардт іноді запитує себе, куди він потрапив: чи то в університет, чи то до великого рекламного агентства. Аудиторії носять імена не видатних мислителів і поетів, а торгових мереж і сайтів онлайн-знайомств. Студентські їдальні оформлені у корпоративних кольорах операторів мобільного зв'язку…

Та й ознайомлювальні тижні для студентів організовують тепер не представники студентських спілок, а співробітники консалтингових агентств.

Нерозбірливі зв'язки

"Я не вважаю це все позитивним явищем, особливо враховуючи той факт, що меж такому проникненню в університетське життя просто немає", - каже 25-річний студент-хімік з Технічного університету Берліна. Разом з тим Ерік не просто хімік, але й член правління Вільного союзу студентських представництв (FZS), який представляє інтереси 80 студентських організацій по всій Німеччині, і давно з обов'язку служби спостерігає, як спонсорські угоди пов'язують бізнес і університети одним ланцюжком. "Якось не хочеться, сидячи в аудиторії імені мережі дешевих супермаркетів Aldi, слухати лекцію з перервами на рекламні перерви", - ділиться він.

Щойно в якомусь університеті стає туго з фінансами Ерік Марквардт із занепокоєнням очікує чергового "непрозорого зв'язку". Так, не без скепсису, він спостерігає за співпрацею Університету Кельна та фармацевтичного концерну Bayer, подробиці якого приховані від громадськості. Або за активністю двох найбільших берлінських університетів, які свого часу утримували спільний з Deutsche Bank інститут.

Промінь світла

Ці причини і підштовхнули Еріка - разом з FZS і берлінською газетою Die Tageszeitung - заснувати проект Hochschulwatch. Курирує його, між іншим, відділення антикорупційної організації Transparency International в Німеччині. І неспроста, каже його голова Кристіан Гумборґ. "За допомогою цього проекту ми хочемо пролити світло на багато сумнівних зв'язків, які можливо, існують між вузами і бізнесом".

На сайті Hochschulwatch доступно понад 400 сторінок в стилі онлайн-енциклопедії Wikipedia - по сторінці на кожний університет ФРН. Близько року триватиме збір інформації. Користувачі самі зможуть заповнювати сторінки, повідомляючи про випадки, коли виші, можливо, обмінюють незалежність на спонсорські кошти. Відтак команда журналістів газети Tageszeitung перевірить найбільш кричущі випадки.

Завдання проекту - не в зведенні рахунків з бізнесом. "Hochschulwatch - не інструмент для дискредитації досліджень, здійснених за рахунок бізнесу", - стверджує Крістіан Гумборґ. Чудово, якщо університети та бізнес співпрацюють - але на яких умовах?

Чого хоче Google

Ситуація ускладнюється тим, що межа, за якою завершується свобода досліджень, досить розмита. Кожен конкретний випадок вимагає докладного обговорення. Як, наприклад, про вплив на науку інтернет-гіганта Google. Ерік Марквардт вважає, що фінансоване Google відділення в університеті куди охочіше займатиметься рекламними аспектами, ніж захистом даних.

Водночас професор Томас Шільдгауер, директор і засновник Інституту вивчення інтернету й суспільства при Університеті Гумбольдта, який на 80 відсотків фінансується Google, жодної проблеми в цьому не бачить. "Лише в незалежній науковій комісії за нами наглядає 20 осіб, які не отримують жодних коштів від Google", - переконує він.

Кожен може проглянути угоди про спонсорство, погортати річні звіти або перевірити інститут на сайті Hochschulwatch, запевняє професор. Поки доказів впливу Google на напрямок досліджень на сайті немає. Але якщо підозри підтвердяться, а з'явитися вони можуть будь-якої миті, інтереси науки тепер є кому захистити.