Наумбурзький собор у федеральній землі Саксонія-Ангальт є головним об'єктом у повторній заявці Німеччини на включення середньовічних пам'яток у районі річок Заале та Унструт до списку Всесвітньої культурної спадщини. У 2017 році заявку в ЮНЕСКО відхилили, запропонувавши допрацювати концепцію, що і було зроблено.

Нова заявка буде розглядатися на засіданні комітету ЮНЕСКО 24 червня - 4 липня 2018 року в Бахрейні. Кафедральний собор святих апостолів Петра і Павла було закладено у 1029-му році. Він поєднує в собі елементи романського і готичного стилів, бо розширення храму робили вже у XIII столітті.

Видатним твором готичного сакрального мистецтва вважаються західні хори цього храму. Фігури, створені невідомим наумбурзський майстром у XIII столітті, вражають своєю природністю і виразністю. Вони зображують дванадцять представників вищих станів, які робили щедрі пожертви на цей храм. Серед них - маркграфиня Ута.

Коли письменника Умберто Еко якось запитали, з ким той хотів би провести вечерю, він назвав саме це ім'я. Ута Наумбурзька (1000-1046) прославилася своєю чарівністю і неприступністю, а її скульптурне зображення у соборі вважається одним з найяскравіших жіночих образів середньовічного мистецтва. При цьому Уолт Дісней взяв цей образ за основу для персонажа королеви-мачухи у "Білосніжці".

Після огляду Наумбурзького собору обов'язково варто прогулятися Старим містом. Будинки на Ринковій площі нагадують про багатство і добробут цього міста, розташованого приблизно за годину їзди на машині від Лейпцига.

У середні віки в цих місцях перетиналися одразу кілька важливих торговельних шляхів. Для їхньої охорони були зведені потужні замки, які зараз також вказані у заявці на надання статусу Всесвітньої спадщини. Один з них - Рудельсбург над річкою Заале.

Загалом навколо Наумбурга в районі Бургенланд, назва якого дослівно перекладається як "Земля фортець", налічується близько трьох десятків замків. Вік багатьох сягає тисячі років. На цьому знімку - замок Ґозек, який служив колись резиденцією пфальцграфа, пізніше відданий під монастир, а потім знову став резиденцією.

За часів Високого Середньовіччя з середини XI до середини XIII століть у районі річок Заале та Унструт налічувалося близько півсотні монастирів. Ченці зробили вирішальний внесок у розвиток цього регіону. Цистерціанська обитель Пфорта була заснована у 1137 році. Ченці з цього абатства проклали тут численні канали для водопостачання та побудували млини.

У монастирі Пфорта досі працює славнозвісна німецька гімназія, відкрита тут у 1543 році. Серед колишніх учнів цієї школи - філософ Фрідріх Ніцше і поет Фрідріх Ґотліб Клопшток. Тутешня бібліотека була заснована у 1570-му році й налічує зараз близько 80 тисяч книг. Вона належить до числа найбільших і найстаріших шкільних бібліотек Німеччини.

Близько тисячі років тому монахи також заклали в цьому регіоні перші виноградники. Сьогодні виноробний регіон Заале-Унструт називають "Тосканою Півночі" (Toskana des Nordens). На фото - виноградник Швайґенберґ.

Лейпциг нині переживає бум. Населення щороку зростає на понад 10 тисяч осіб. Передусім місто приваблює молодих людей. Кретивну і молоду атмосферу можна відчути в Лейпцигу всюди. Приміром, на вулиці Карла Лібкнехта, яку скорочено називають KarLi. Тут бари, чудернацькі магазини та захоплюючі простори колишніх фабрик.

Молодих людей особливо приваблює район Плаґвітц з вулицею Карла Гейне. Тут особливо помітним стає "недороблений" шарм міста: поблизу старих фабрик з'явилися нові бари. Дешеві студії та офіси притягують митців та стартапи, занепалі будинки прикрашають графіті. Крім того, тут проходять різноманітні цікаві заходи, як-то альтернативний вуличний культурно-мистецький фестиваль Westpaket.

Оригінальна атмосфера - в закладі Dr. Seltsam в районі Плаґвітц. Удень тут ремонтують велосипеди, але ввечері місце перетворюється на бар. Для тих же, хто хоче погуляти більш гламурно, краще підійде клуб L1. Любителям електронної музики, інді-року та іншого краще їхати на південь та захід міста - у такі заклади, як Distillery чи Conne Island.

Велика кількість порожніх просторів у місті залишають місце для нових ідей. Типовими для Лейпцига є старі промислові будівлі, які використовуються нині як місця проведення вечірок чи інших заходів. Але деякі індустріальні майданчики й досі залишаються занепалими, але все одно по-своєму захоплюють своїм особливим шармом.

Яскравим прикладом переродження старої індустрії є бавовняна фабрика. Студії, галереї та виставки роблять із цієї території центр мистецького життя Лейпцига. Зокрема, тут розташована й відома галерея Eigen + Art. Завдяки їй "нова лейпцизька школа" як напрям мистецтва стала популярною і за кордоном. Її найвідомішим представником є Нео Раух (Neo Rauch).

Лейпциг дуже популярний серед студентів. Місцевий університет був заснований 1409 року та є, таким чином, другим настарішим університетом Німеччини. Такі знаменитості, як Йоганн Вольфґанґ фон Ґете та Ріхард Ваґнер, навчалися в ньому. Розташований в центрі міста головний корпус університету разом із церкою - модернізовані 2012 року - вприскує студентське життя в саме серце Лейпцига.

Усюди в Лейпцигу можна доїхати на велосипеді, навіть на створені штучні озера в передмісті. А таких чимало. Найпопулярнішим місцем зустрічі є Коспуденське озеро. Раніше на його місці був кар'єр, із якого видобували буре вугілля. Але потім у нього пустили воду та зробили купальним озером. На його березі розташований найдовший піщаний пляж Саксонії довжиною в один кілометр.

Улітку завжди залюдненими є також парки та сади Лейпцига. Приміром, парк Лене Фоґт (на фото) або парк Клари Цеткін. Тут можна пограти у волейбол, посмажити м'ясо та овочі або ж просто повалятися у гамаку. Основна публіка тут - так само переважно молодь.

Щороку на католицьке свято П'ятидесятниці в Лейпцигу відбувається особливе дійство. На фестиваль Wave-Gotik з'їжджаються представники "чорної" субкультури з усього світу. У планетарному масштабі це найбільший фестиваль готичної музики та культури. Три дні розгулювань у готичному вбранні, концертів та вечірок. Не всі ходять в чорному - можна побачити і такі вікторіанські сукні.

Лейпциг - місто музики, тут виступають відомі окрестр Гевандхауса та хор Святого Фоми. У місті з 1723 до 1750 року жив композитор Йоганн Себастіан Бах (Johann Sebastian Bach). Крім того, Лейпциг - батьківщина гурту Prinzen, який зі своїми шістьма мільйонами проданих платівок досі є одним із найуспішніших гуртів Німеччини. Музика, альтернативне життя, молодь - так, Лейпциг рулить!

Скеля Лорелей, оспівана німецьким поетом Генріхом Гейне, і досі привертає до себе увагу тих, хто подорожує Рейном. За легендою, на скелі сиділа русалка і заманювала своїм чарівним співом кораблі. Це місце в річці найвужче, тому не дивно, що тут неодноразово ставалися аварії. Чи, може, то є наслідком витівок русалки Лорелеї?

Легенда про Гамельнського щуролова принесла всесвітню популярність місту на півночі Німеччини. Навіть зараз у старій частині міста Гамельн стоїть будинок загадкового музиканта, котрий, як розповідає легенда, вивів дітей з Гамельна за допомогою чаклунства.

Гора Драхенфельс, що в перекладі з німецької означає "скеля дракона", нависає над Рейном неподалік від містечка Кьонігсвінтер, що під Бонном. Як свідчать легенди, в давні часи в печері гори жив дракон, який час від часу пожирав людей і худобу. Зіґфрід, герой пісень про Нібелунгів, на своєму шляху до міста Вормс зустрів дракона Фафніра і переміг його.

Всесвітньо відомі осел, собака, кіт та півень, що захотіли стати міськими музикантами, відправляються саме у місто Бремен. Пам'ятник персонажам казки братів Грімм розташований у центрі міста і є його символом.

Казка Вільгельма Гауфа "Холодне серце" розпочинається розгорнутим описом дивовижного регіону Шварцвальд або Чорнолісся. Саме тут бідний вугляр Петер Мунк, який більше не хотів жити в злиднях, розшукував лісового духа, аби той виконав його бажання.

Цілитель і чорнокнижник Фауст був абсолютно реальною особою, а не лише вигаданим героєм багатьох напівлегенд. Припускають, що Фауст Йоганн з'явився на світ 1480 року в Кніттлінгені. Найвідомішим твором, в якому розповідається міф про людину, що продала душу дияволу, стала трагедія Йоганна Вольфґанґа Ґете "Фауст". У будинку в Кніттлінгені, де народився прототип Фауста Ґете, нині міститься музей.

Після публікації братами Ґрімм збірки "Дитячі і сімейні казки" руїни замку Сабабурґ в народі почали називати замком Сплячої красуні. Замок, якому вже більше шести століть, почав перетворюватись на руїни після Тридцятирічної війни. З колись могутніх укріплень збереглися лише частини зовнішньої стіни з ровами і дві кутові вежі з куполами.

Саме в селищі Ґарбенгейм, що в центральній Німеччині, розгортаються події роману "Страждання молодого Вертера". Щоправда, у самому творі, який зробив Йоганна Вольфґанґа Ґете відомим у Європі, це селище згадувалось під вигаданою назвою Вальгайм. Письменник час від часу відвідував Ґарбенгейм, аби випити в місцевій таверні вина й поспілкуватися з мешканцями.

Вважається, що з містечка Кнайтлінґен у Нижній Саксонії походить прототип героя середньовічних нідерландських та німецьких легенд - Тіль Уленшпігель. Як розповідають легенди, він постійно намагався надурити містян. Волоцюгу зображували з совою та дзеркалом - саме так і перекладається його прізвище з німецької. Тепер неподалік від Кнайтлінґена розташований музей, присвячений відомому шахраю.

Місто Швальмштадт утворилось 1971 року завдяки об'єднанню двох німецьких міст з багатою історією - Трайза та Ціґенгайн. Подейкують, що саме в Трайзі, розгортаються події німецького варіанту казки про Червону Шапочку. Місцеві жителі дуже люблять одягатись в наряд героїні братів Ґрімм. Хоча існує думка, що це Червона Шапочка була одягнена у традиційний костюм місцевих жителів.