У військовому плані сирійські повстанці не становлять великої проблеми для важко озброєних солдатів Ассада, каже експерт Фонду науки й політики у Берліні Гайко Віммен. Тому країни Перської затоки, зокрема Саудівська Аравія, Катар та Об'єднані Арабські Емірати, хочуть допомогти опозиції. Лише в наступні три місяці ними передбачено виділити повстанцям 100 мільйонів доларів, розповів член Національної ради Сирії Мольхам аль-Дробі.

Ці гроші начебто мають піти на фінансування добровольців з антиасадівського ополчення. Крім того, це стимул для урядових військ приєднуватись до опозиції. Фінансування вже почало надходити, стверджує аль-Дробі, за минулий тиждень бійці отримали 500 тисяч доларів.

Гроші на війну

Як вважає Геннер Фюртіґ з гамбурзького Інституту близькосхідних досліджень «Ґіґа», фінансові вливання можуть суттєво змінити розстановку сил: "На вільному ринку за такі гроші можна придбати будь-які види озброєння. Це дуже посилить супротивників Ассада." Але чим більше зброї, тим більше кровопролиття. Тож слід очікувати нової ескалації конфлікту. Відповідно, зростати буде й кількість цивільних жертв.

Втім, сумнівно, щоб фінансова допомога повстанцям забезпечила перемогу над режимом у Дамаску. Для цього було б потрібно, аби на боці повстанців воювали іноземні війська, продовжує експерт Віммен. Однак в цьому, за його словами, ніхто не зацікавлений.

Більш реалістичним експертами видається розколоти сирійську армію. Гроші держав Перської затоки, ймовірно, знадобляться для оплати дезертирів. Водночас, зауважує Віммен, це фінансування вдарить по іміджу повстанців. Режим Ассада може викривати бійців опозиції як "продажних найманців іноземних держав".

План мирного врегулювання

Тим часом мирний план Кофі Аннана, спецуповноваженого ООН та Арабської Ліги, формально починає діяти. Він передбачає перемир'я та переговори між режимом і опозицією. Ассад офіційно з ним погодився. Попри це, до припинення військових дій ще далеко. Президент Сирії, зазначає Гайко Віммен, хоче створити лише «видимість співпраці»: "Ассад хоче виграти час."

Геннер Фюртіг з Інституту «Ґіґа» також сумнівається в прагненнях до миру з боку Дамаска: "Переговори мають для Ассада значення лише в тому разі, якщо йому будуть надані міжнародні гарантії подальшого існування його режиму." А це є вкрай малоймовірним. Сирійська опозиція точно на це не піде, впевнені фахівці.

Це добре відомо й самому Ассаду. Тому він робить ставку за заспокоєння міжнародної спільноти, водночас намагаючись придушити повстання у Сирії. Щодо держав Перської затоки, то й їхні інтереси полягають не у зміцненні сирійської демократії. Зміна режиму в Дамаску означала б ослаблення його найважливішого партнера – Ірану, якого бояться властителі арабського регіону.