Мюнстер - місто в землі Північний Рейн-Вестфалія, в якому хочеться жити. Багато студентів, гарні будинки, чимало зелені, скрізь велосипеди. Місто заповнене людьми. І раптом посеред цього мирного життя відбувається те, про що зазвичай чуєш тільки в новинах - атака на невинних людей прямо в центрі міста. Фургон в'їжджає в натовп людей на залюдненій площі. Є поранені і загиблі.

"Неправильна парковка не турбує"

Тепер над містом кружляє поліцейський вертоліт. Центр міста оточено. Доброзичливий поліцейський, який перекрив дорогу своїм мотоциклом, дозволяє мені проїхати повз, практично по тротуару - журналісти ще користуються цим привілеєм. Я паркую автомобіль перед наступним постом поліції, роблю це в недозволеному місці, але озброєний автоматом поліцейський залишається спокійним: "Не думаю, що когось сьогодні турбує неправильна парковка".

На наступному перехресті стоїть студентка Леоні зі своїм велосипедом. Тут останній пост поліції, і через нього не можна вже нікому - ні журналістам, ні жителям. Вона приїхала за своєю подружкою, що живе на Бергштрассе, але її не пускають і не дають ніякої інформації. "Мюнстер завжди був тихою гаванню, тихою гаванню для всіх", - говорить вона. Він був таким до цієї суботи.

Місце, щоб виговоритися

На іншому боці вулиці перед театром стоять люди в світловідбивних жилетах. Стоять вони поруч з написаним від руки оголошенням: "Місце збору для жителів". Воно було створено сьогодні о сьомій вечора для тих, кому довелося покинути свої квартири або просто необхідно виговоритися. За словами волонтерів, через "місце для збору" пройшло кілька десятків людей - більшість зберігали спокій.

Спокійні і Максиміліан Франке (Maximilian Franke) з подругою, які проходять повз, вони не звертаються до волонтерів, хоча в момент трагедії були у двох кроках від неї. Студент живе навпроти ресторанчика, де сталася атака: вони чули гучний шум, але не зрозуміли, в чому справа. "Спочатку ми вирішили, що щось вибухнуло. Бо все лежало на землі - їжа, люди, речі", - говорить він. Потім, коли стало зрозуміло, що трапилося, прийшла черга WhatsApp - перевірили, чи немає потерпілих серед родичів і друзів. Оскільки парочці довелося залишити квартиру, змінилися й плани на вечір: "Ми йдемо в бар випити склянку після шоку".

Інший студент, який не захотів назвати своє ім'я, їде на велосипеді до своєї подруги, яка живе поза оточеною зоною - і йому теж довелося змінити плани на вечір. Трагедія сталася всього за 50 метрів від його будинку. "Завжди думав, що таке може статися тільки у великих містах", - говорить він.

"А якби я була там?"

Трохи далі, якщо рухатися вздовж обмеженої зони, розташовано магазинчик східних товарів. Його власник, Хоссейн Алі, каже, що сьогодні більше виручки, ніж зазвичай - у нього купують їжу журналісти, які стоять біля оточення. Під час атаки він відвозив своїх дітей на вокзал і спочатку думав, що метушня виникла через футбольний матч.

Непогано йде бізнес і в закусочній, що стоїть біля поста поліції, - правоохоронцям, багато з яких прибули з інших міст, потрібно підкріпитися. Поруч проходить Сколастік Орісакве, яка приїхала в Мюнстер три роки тому з Нігерії з мрією вчитися в Німеччині. Помітно, що вона досі перебуває в стані шоку. "Я тільки недавно проходила поруч, коли йшла в магазин. А якби я проходила там в той самий момент?" - каже вона. Їй вже можна повернутися додому, в свою квартиру, але вона зізнається, що повертатися їй страшно. Тиха гавань, маленьке безпечне містечко, здається, вже не буде тим, що раніше.