"Поза всілякими сумнівами, це нова хвиля!" - розповідає консультант з еміграції Сергій Кузнєцов. Нещодавно він з дружиною переїхав на постійне місце проживання у Францію. За професією Сергій письменник, а його дружина - психологиня. Однак досвід, отриманий під час переїзду, дозволив їм відкрити новий для себе бізнес - тепер вони консультують співвітчизників, які вирішили залишити Росію. Створена парою інтернет-спільнота "Чемодан. Вокзал. Куда?" нараховує близько 3 тисяч читачів, а охочі стати клієнтами змушені записуватися в чергу. І це попри те, що вартість консультації у Кузнєцова складає 700 євро.

Нові політемігранти

Основні клієнти Кузнєцова - російський середній клас. Це висококваліфіковані працівники, представники вільних професій, власники малого бізнесу. Цікаво, що всі нові клієнти консультанта вирішили переїхати за кордон після березня 2014 року. "Ці люди не хочуть переїжджати, вони емігрують змушено, під тиском політичних подій, що відбуваються в країні", - розповів Сергій Кузнєцов кореспонденту DW.

За його словами, саме в цьому основна відмінність "нової хвилі" від емігрантів попередніх років. Нових емігрантів лякає невизначеність майбутнього розвитку Росії. При цьому йдеться не обов’язково про політичні права. Люди сповнені песимізму стосовно перспектив економічного розвитку, стану системи освіти та охорони здоров'я. Ще більше непокоять росіян, за оцінкою Кузнєцова, питання особистого зростання, адже можливості професійної самореалізації в країні сьогодні відчутно скоротились.

Куди ж збираються представники "нової хвилі"? Серед клієнтів Кузнєцова домінують три напрямки еміграції. Перший - це країни, традиційно лояльні до переселенців: Канада, Австралія, США. Другий напрямок - країни старої Європи, такі як Німеччина чи Франція. Третій - Східна Європа, країни зі спільною слов’янською культурою, які разом з тим змогли запровадити у себе основні європейські стандарти.

"Незалежно від напрямку мої клієнти обирають нове місце проживання тверезо та розсудливо. У них немає жодних ілюзій, вони дуже добре уявляють собі ті труднощі, з якими доведеться мати справу", - ділиться з DW Сергій Кузнєцов.

Програмістам найпростіше

Примітно, що серед клієнтів Кузнєцова нема жодного програміста. На його думку, це пов'язано з тим, що представникам цієї професії особливі консультації не потрібні - для переїзду у них вдосталь власних контактів та досвіду. З цим погоджується і фахівець із роботи з персоналом Катерина Варга, директорка програми "Стратегічне керування людськими ресурсами" Вищої школи менеджменту російського дослідницького університету "Вища школа економіки" (ВШЕ).

За її словами, значно більші шанси отримати роботу на Заході мають фахівці з тих сфер, які безпосередньо не пов'язані з локальною культурою чи з якимись специфічними правовими обмеженнями. "Насамперед це програмісти та науковці природничо-наукових напрямів", - пояснює експертка. Хоча і тут є свої винятки. За оцінками Варги, високі шанси отримати роботу також мають фельдшери та медичні сестри, які, так само як і вчителі середніх шкіл, належать до дефіцитних працівників у багатьох розвинутих країнах.

"Якщо ви маєте популярну кваліфікацію та готові до неминучих труднощів, то переїхати на постійне місце проживання за кордон сьогодні не так вже й важко", - вважає експертка. Набагато важче було емігрантам пострадянського періоду, коли культурні відмінності між російським та західним суспільством були більш суттєвими. "Емігрант початку 1990-х років потрапляв у вкрай незнайоме соціальне середовище та стикався з серйозними проблемами адаптації", - пояснює Варга. Сьогодні, на її думку, такі проблеми вже не актуальні.

Причина еміграції - Путін?

Програмістку Маргариту Красносельску культурні відмінності й справді не лякають. Значно більше вона переймається пошуком пристойної роботи та освітою дітей, яких у неї з чоловіком троє.

Восени сім'я остаточно вирішила поїхати з Росії. Маргарита продала свою московську квартиру, перевела гроші в європейський банк, звільнилась з роботи та опікується виключно оформленням необхідних для еміграції паперів.

"Після того, як Путін оголосив про існування в країні "націонал-зрадників", я відчула реальну загрозу для себе та своєї сім'ї. Звісно, ми не політичні активісти, але й прихильниками режиму себе точно не вважаємо", - розповідає Маргарита. Зараз її головна мета - якнайшвидше поїхати з Росії. Куди конкретно - не так вже й важливо.

"Я чекаю на підтвердження своєї кваліфікації в німецьких офіційних органах. І якщо результат виявиться задовільним, ми отримаємо "блакитну карту" та поїдемо до Німеччини", - розповідає Красносельська. Але у Маргарити є й додатковий план - розпочати навчання за магістерською програмою в одній з англомовних країн, що дозволило б залишитись там на постійне місце проживання.

"Ми, звичайно, дуже хвилюємось, і за себе, і за майбутнє дітей. Але незважаючи на це, ми намагаємось дивитись на еміграцію як на щось нове у житті, як на велику цікаву пригоду", - каже дівчина.