Тарасу Криворучку – 31 рік, він закінчив Національну академію державного управління при Президенті України. Навчаючись, Тарас, як і багато студентів, хотів випробувати свої знання на практиці. Стажування у Верховній Раді було гарною можливістю для цього. Тарас став волонтером у комітеті з питань євроінтеграції.

Під час практики дізнався про схожу програму в Бундестазі й вирішив порівняти роботу в парламентах двох держав. Про всі етапи свого стажування Тарас розповів Deutsche Welle.

Якщо не взяли з першого разу

До обох практик він готувався, багато читаючи. Ідеться про довідкову інформацію (чим займається парламент, яка його структура), законодавство і новини зі ЗМІ. До Верховної Ради хлопця взяли одразу. Натомість до Бундестагу він потрапив із другої спроби. Тарас відвідував курси німецької, шукав іноземних співрозмовників, якомога більше читав про Німеччину. Майбутнім учасникам радить перш за все шліфувати мову: в Бундестазі до практикантів ставляться, як до висококваліфікованих спеціалістів. Це потребує дуже хороших знань німецької.

Удруге пишучи мотиваційний лист до Німеччини, Тарас змінив акценти. Глянув на себе очима не претендента, а відбіркової комісії. Написав, як його навчання пов'язане з політикою, де раніше працював, чим хоче займатися після стажування і чим йому корисна практика в Німеччині. Вважає, що ці акценти зумовили успіх.

Співбесіда

Практикантів в Україні та Німеччині добирають схоже. Є два етапи: подання документів і співбесіда. Криворучка питали про досвід роботи, бачення політичної ситуації, випробовували знання законодавства, регламенту, функцій органів державної влади.

Тарас зауважує: рівень комісій – дуже високий. Це депутати, працівники апарату парламентів, науковці. Обидві співбесіди нагадували привітні ділові розмови, стресової атмосфери не було. Для стажування у Верховній Раді Тарас радить ознайомитися з законодавством.

Робота як виклик

Обсяг роботи, обов'язки та набір знань для стажування в парламентах України та Німеччини приблизно однакові, каже Тарас. Побувавши в одному, легше працювати в іншому.

У Верховній Раді волонтери трудяться гнучко. Можуть приходити не щодня і виконувати завдання вдома. Тарас працював 10-30 годин на тиждень. «Але зайнятість залежить і від власної ініціативи», - додає він.

У Бундестазі ж практика тривала цілий день. Стажувальники з'являлися на роботі о 8-9 ранку і працювали до вечора, залежно від обсягу завдань. Найбільш інтенсивними були тижні пленарних засідань. Тарас розповідає: робота в бюро депутата – рутинна, офісна. Це пошук та аналіз інформації на задані теми, моніторинг преси, відповіді на телефонні дзвінки, проведення і організація зустрічей. Але діяти треба швидко, тож робота сприймалася як виклик.

Побут по-студентському

У Німеччині, крім роботи, довелося організовувати побут. Легше тим, хто вже тут бував і не мав культурного шоку. Втім, Тарас пригадує: у гуртожитку жили колеги з 28 країн світу, підтримка й порада знаходилися в будь-якій ситуації.

На життя молодь отримувала 450 євро щомісяця. За словами Криворучка, цих грошей вистачало на харчі, деякі розваги й вояжі Німеччиною на вихідних. Якщо хочете побачити світу й рушати до інших країн, візьміть додаткові гроші.

Поштовх для кар'єри

Стажування в обох парламентах – спосіб не тільки туди проникнути, а й залишитися. Після практики в Верховній Раді Тарас отримав дві пропозиції роботи. Між програмами він працював помічником народного депутата. Інформація про вакансії в органах влади не є відкритою. На думку Тараса, це українська специфіка.

У Німеччині про вакансії дізнатися легше, натомість потрапити на роботу – важче. Роботодавці більше зацікавлені у громадянах ЄС. Але деяким практикантам пропонують роботу в німецькому парламенті. Для цього, на думку Криворучка, треба знати і вміти більше, ніж конкуренти з країн ЄС. Або опинитися в потрібний час у потрібному місці – може просто пощастити.

Куди податися?

Практика – це ще й можливість зрозуміти, де ви хочете працювати. Для когось робота в парламенті – надто інтенсивна і стомлива. Щоб бути успішним, треба вміти переконувати і спілкуватися, каже Тарас.

«Бундестаг має велику історію, Верховній Раді є чому повчитися: це електронний документообіг, доступ людей до парламенту», - підсумовує Криворучко. Символ відкритості Бундестагу – прозорий купол, на який можуть піднятися всі охочі. Туристи зазирають і до сесійної зали, щоб дізнатися, над чим працюють депутати. Це теж символізує, що влада належить людям і вони обирають своїх представників у парламенті.

На думку Тараса, обидві програми стажувань дуже цікаві й важко надати однозначну перевагу. Можливо, в Україні – більший вибір: можна практикуватися в комітетах ВР, Секретаріаті президента, деяких міністерствах. Німецький досвід тут прищепити складно. На стажуванні можна познайомитися не тільки з тими, хто вже працює в цій сфері, а й із майбутніми колегами. А знання з Німеччини знадобляться тим, хто хоче розвиватися міжнародно.

Корисна інформація

У Бундестазі Міжнародна парламентська стипендія (ІPS) надається на п’ять місяців (березень-липень). Запрошують політично зацікавлену молодь віком до 30 років – близько 120 практикантів із різних держав. В Україні обирають п'ятьох осіб. Вони працюють у бюро депутатів, отримують безкоштовний гуртожиток, проїзні квитки й щомісячну стипендію — 450 євро. Щороку документи приймають до 30 червня.

Програма стажування у Верховній Раді України та центральних органах виконавчої влади триває вісім-дев'ять місяців. Щороку запрошують 60-100 осіб віком до 29 років. Сталих стипендій не передбачено. Іноді інтернам надають гуртожиток. Документи приймають у липні та вересні.