Внаслідок обстрілів з боку проросійських бойовиків на Сході України 22 березня загинув один військовослужбовець ЗСУ та ще один отримав поранення.
Українські військові продовжують гинути на ДонбасіФото: picture-alliance/dpa/E. Maloletka
Реклама
Внаслідок бойових дій на Донбасі у п'ятницю, 22 березня, загинув один український військовослужбовець і ще один отримав поранення. Про це йдеться у зведенні, оприлюдненому на сторінці Операції об'єднаних сил (ООС) у Facebook.
Раніше вдень представник України в Тристоронній контактній групі Євген Марчук повідомив, що з початку "весняного перемир'я", що триває на Донбасі з 8 березня, в зоні бойових дій загинули п'ятеро українських військових. Поранено було 15 солдатів, додав він, передає агенція "Інтерфакс-Україна". Таким чином, з урахуванням останніх даних ООС, з початку чергового перемир'я там загинуло вже шість українських солдатів. Марчук зазначив, що порушення з боку бойовиків почалися з другого дня перемир'я.
У штабі ООС повідомили, що проросійські сепаратисти від початку доби шість разів обстріляли українські позиції, п'ять з яких із застосуванням озброєння, забороненого мінськими домовленостями. Зокрема поблизу сел Водяне та Новоолександрівка обстріли велись з мінометів та автоматичних станкових гранатометів, біля Новомихайлівки - зі снайперської зброї, поблизу Новозванівки - з мінометів, а біля селища Золоте-1 - з ручних протитанкових гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.
Нагадаємо, що Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні зафіксувала у 2018 році 279 жертв конфлікту серед цивільного населення на Донбасі. Згідно з даними представленої 12 березня доповіді місії, у 2018 році у регіоні загинуло 55 цивільних осіб, ще 224 особи зазнали поранень.
Знову стати на ноги: поранених українських військових зустріли в ФРН (10.07.2018)
02:15
This browser does not support the video element.
Фоторепортаж: Донбас - життя на лінії фронту
Під нічним артилерійським вогнем у "сірій зоні" між фронтами в Україні живуть тисячі мирних жителів. Переважно це нужденні літні люди.
Фото: DW/D. Cupolo
У полоні воєнного конфлікту
Обстріл починається щовечора - незадовго до того, як сідає сонце. Місцеві жителі, які мешкають на лінії фронту між українськими військовими та бойовиками невизнаних "республік", беззахисні перед ним. Іван Полянський також живе у цій зоні. Його будинок У Жованці знову і знову зазнає нових руйнувань.
Фото: DW/D. Cupolo
Життя у страху
Жителі Жованки, розташованої у так званій "сірій зоні" на Донеччині, вузькій смузі між фронтами, чекають на лікаря, який раз на тиждень відвідує селище. "Кожного дня чекаєш, що ракета потрапить у твій будинок, - говорить Людмила Студерікове. - Але ніколи не знаєш, коли це станеться".
Фото: DW/D. Cupolo
Без світла та опалення
Колись селище Жованка було малою батьківщиною для близько тисячі жителів. Нині ж тут живуть лише біля 200 осіб. Останні три місяці у них немає ані світла, ані газу. "Іноді вночі мені так страшно, що я тремчу в ліжку, - розповідає Людмила. - Але мій чоловік поряд і він тримає мене за руку".
Фото: DW/D. Cupolo
Без можливості втечі
Багато жителів селища навіть узимку живуть у своїх напівзруйнованих будинках, розповідає Олександр Ворошков, програмний координатор штабу допомоги "SOS Краматорськ". У прилеглих містах вартість оренди житла настільки зросла, що вони не можуть дозволити собі винайняти квартиру. "Ціни на оренду в Краматорську такі ж високі, як у Києві. Але зарплати набагато нижчі", - розповідає активіст.
Фото: DW/D. Cupolo
Залежні від гуманітарної допомоги
Жінки Жованки стоять у черзі за ліками й вітамінами. Продукти харчування й гуманітарні вантажі до селища привозять благодійні організації. Якщо його жителі хочуть виїхати, вони часто мусять цілий день чекати на контрольно-пропускному пункті. "У нас тут все було, - говорить жителька Жованки Віра Шароварова. - Зараз у нас залишився лише холод".
Фото: DW/D. Cupolo
Страх перед обстрілами
Віра Аношина (на фото ліворуч) спілкується з сусідками у Спартаку, селі, яке перебуває під контролем так званої "Донецької народної республіки". Звикнути можна багато до чого, каже вона. "Якщо нема води, її можна знайти. Якщо нема електрики, можна знайти якесь рішення. Але ніколи не знаєш, куди влучить наступна бомба", - говорить Аношина.
Фото: DW/D. Cupolo
Шість переламаних ребер
Світлана Заваденко стоїть перед своїм будинком у Спартаку. Під час одного з обстрілів стіни її домівки обрушилися на неї. Її витягли й відвезли до лікарні сусіди. Там їй діагностували шість переломів ребер і розрив печінки. Вона курить сигарети "Мінськ". Коли її питають, що вона думає про війну, вона лише всміхається.
Фото: DW/D. Cupolo
"Ми втратили надію"
Світлана Заваденко одужала. Вона живе сама із кількома домашніми тваринами. Ані електрики, ані газу, ані води у Спартаку немає з 2014 року. Тож Світлана готує їжу на мангалі. Дрова вона бере із закинутої меблевої фабрики. "Минулої зими ми ще думали, що війна закінчиться, - говорить вона. - Але тепер, чесно кажучи, ми втратили надію".
Фото: DW/D. Cupolo
Надії на припинення вогню
Наслідки обстрілів на околицях Донецька. Після марних спроб деескалації конфлікту переговори "нормандської четвірки" в Берліні дають шанс на нове перемир'я. Сторони домовилися продовжити перемовини щодо розведення сил і засобів на лінії розмежування.
Фото: DW/D. Cupolo
"Надто багато втрат, аби зупинитися"
Навіть якщо обидві сторони конфлікту домовляться про перемир'я, вони повинні будуть рахуватися з опором у лавах військових. "Ми втратили надто багато солдатів, аби зараз зупинитися, - говорить Володимир Пархамович, полковник 81 окремої аеромобільної бригади Збройних сил України. - Якщо вони дадуть нам наказ про припинення вогню, ми вважатимемо їх зрадниками".
