Кілька вантажівок, догори заповнені тілами загиблих українських військових. Вони стоять просто неба в полі під спекотним сонцем десь неподалік автомобільної розв’язки Маріуполь - Новоазовськ. Поряд намети родичів, які намагаються знайти тіла своїх близьких. "Я не можу передати всі свої емоції та почуття. Це якісь апокаліптичні моменти", - каже тремтячим голосом один з волонтерів групи добровольців з Дніпропетровська та Харкова. Їхня група опікується пошуком тіл загиблих бійців у зоні Антитерористичної операції (АТО).

Більше трьох тисяч загиблих

За даними Організації об’єднаних націй (ООН), кількість зареєстрованих загиблих під час АТО на Донбасі станом на 21 вересня складала 3543 людини. Ця цифра враховує, в тому числі, 298 жертв малайзійського літака, який зазнав катастрофи в липні цього року під Шахтарськом. Утім, реальна кількість загиблих може бути значно більшою, визнають в організації.

Між тим Рада національної безпеки та оборони (РНБО) України офіційно повідомляє про не більш ніж одну тисячу загиблих. Щоправда, в цьому випадку йдеться лише про загиблих військовослужбовців. Утім, і в РНБО визнають, що точну кількість загиблих або зниклих безвісти бійців наразі повідомити не можуть.

Критика в бік військового керівництва

Нещодавно призначений губернатор Луганської області Геннадій Москаль критикує українське військове керівництво. За його словами, у збройних силах України занижують кількість поранених і загиблих військових. "Вважаємо такі дії неправильними і такими, що створюють ілюзію благополуччя", - заявив він на своєму офіційному веб-сайті.

Заступник голови "Союзу десантників Харкова" Олег Завойко, окрім усього, звертає увагу й на факт відсутності інформації про те, яка кількість бійців АТО залишилася на місці бойових дій, а також про те, чи всіх загиблих вдалося ідентифікувати. Його організація долучилася до звернення кількох громадських організацій до президента України та уряду. "Ми вимагаємо надати інформацію про те, де та які бригади перебували, аби принаймні розуміти ймовірне місце розташування загиблих і, відповідно, до списків живих, проводити ідентифікацію тіл", - заявив Завойко в розмові з DW.

Один із волонтерів, які ще нещодавно стояли біля вантажівок з тілами на півдні Донеччини, розповідає DW про те, як виглядає пошук загиблих насправді. "Теоретично і волонтери, і родичі могли забрати тіло загиблого у випадку, якщо точно відомо, що воно є у вантажівці та що військові мають на руках усі необхідні для цього документи. Але солдати відмовлялися лізти у кузов машини, пропонуючи забрати тіла самостійно. І там було багато невпізнаних", - ділиться своїми враженнями волонтер Георгій.

Пошук загиблих - в руках волонтерів

У його волонтерській групі як цивільні, так і колишні військові - мешканці Харківської та Дніпропетровської областей. Їхнє завдання - проводити пошук загиблих в зоні АТО, здебільшого на прохання родичів. В українських соціальних мережах можна знайти тисячі подібних прохань. Георгій зізнається, що не завжди вдається знайти і доправити тіла у безпечне місце. "Сепаратисти часом навмисно мінують тіла бійців, коли відходять. Ми залишаємо вказівники та повідомляємо в штаб АТО географічні дані. Нещодавно пірнали в одну з водойм під Донецьком, хотіли витягти хлопців, але почався обстріл", - ілюструє він реалії пошуку.

На думку В'ячеслава - санітара так званої "похоронної команди" однієї з українських військових частин - повноцінний пошук, ідентифікація та вивезення тіл загиблих із зони АТО взагалі неможливі. У розмові з DW він розповідає, що медикам часто не вдається забрати всі тіла через те, що на них полюють снайпери. "Ми не встигаємо всіх описувати, часто на солдатах немає жодних розпізнавальних знаків, або тіла сильно понівечені. Буває й так, що на місці боїв знаходяться тіла бійців із інших батальйонів або військових частин. Вивезти всіх неможливо, ми часто робимо тимчасові поховання, про що доповідаємо командирам", - каже В'ячеслав.

У тому, як легко інформація про загиблих та зниклих безвісти військових губиться в умовах війни, зміг на власному досвіді переконався й харків’янин Дмитро Дробот. На прохання своїх колег-активістів Євромайдану з інших регіонів України, влітку він об’їхав усі морги Харківської, Дніпропетровської, Полтавської областей у пошуках трьох загиблих солдатів. "Мені вдалося знайти двох. Але це було дуже непросто, оскільки немає єдиної бази даних про те, хто і в якому морзі перебуває. Іще одного військового довелося забирати з зони АТО, тому що з’ясувалося, що він не в морзі, а на території військової частини під Донецьком", - ділиться він із DW своїм досвідом.

Сотні неопізнаних тіл у моргах

Опитані DW санітари, члени "поховальних команд" військкоматів кажуть, що всі морги переповнені тілами солдатів, серед яких чимало не були ідентифіковані. У звільнених районах Донбасу та сусідніх Дніпропетровській і Запорізькій областях уже почали ховати, в тому числі, і цих загиблих військових. Аби можна було принаймні спробувати встановити особи загиблих у майбутньому, потрібні потужні генетичні лабораторії, або термінали, де можна довго зберігати матеріал для майбутньої генетичної експертизи, вважає лікар-патологоанатом одного з харківських моргів. У розмові з DW він також розповів про дедалі більшу кількість випадків "помилок медиків і військових". Нерідко родичам привозять нібито загиблих військових у цинкових трунах, а згодом виявляється, що вони живі, а тіло в труні належить комусь іншому. "І тоді вже треба проводити ексгумацію, з’ясовувати, кого насправді поховали", - розповідає лікар.

Між тим гостроту проблеми пошуку та ідентифікації тіл загиблих через півроку після початку АТО визнали, в тому числі, й у адміністрації президента України та в уряді. 23 вересня в координаційному центрі з надання допомоги постраждалим в зоні АТО, який було створено при Адміністрації президента, було прийнято рішення терміново розробити єдиний алгоритм дій усіх служб, які опікуються загиблими. Згідно з даними штабу, кількість тіл у моргах, які поки що не були ідентифіковані, налічує вже близько шестисот. Через це держава планує проводити за свій рахунок експертизи ДНК загиблих та заносити до єдиної бази даних їхні результати, аби пришвидшити пошук та ідентифікацію тіл загиблих. За єдину базу даних відповідатиме Міністерство внутрішніх справ України.