Темна-темна кімната. У такій темряві неможливо побачити навіть власні руки. Вухо вловлює лише свист та стогони. Відвідувач dOCUMENTA (13), який, нічого не підозрюючи, заходить до кімнати, починає бентежитися. Поступово він помічає, що довкола нього рухається десяток танцюристів. Необхідно зорієнтуватись. Я – частина мистецької постановки, запитує глядач, чи танцюристи рухаються навіть коли у кімнаті нікого немає?

Німецько-британський митець Тіно Зейґаль та його танцювальна група є кульмінацією мистецького шоу в Касселі та водночас складовою певного тренду цьогорічної виставки. dOCUMENTA (13) порушує всі загальноприйняті уявлення про мистецтво. Та постановка Зейґаля вкладається в концепцію цьогорічного заходу, яким його бачить куратор Керолін Хрістов-Бакаргієв.

Мистецтво чи не мистецтво?

Концепції немає, каже кураторка напередодні відкриття виставки. Звучить кокетливо, але насправді це також може бути концепцією: все дозволено, можна будь-що робити та про будь-що говорити. "Те, що "виставляють" учасники dOCUMENTA (13), може бути чи не бути мистецтвом, але їхні дії, жести, думки та знання створюють умови та виробляються в таких умовах, які можна інтерпретувати як мистецтво",- пояснила Хрістов-Бакаргієв у середу на презентації виставки. "Межі між тим, що є мистецтвом і що ним не є, неважливі",- підкреслює вона. І це також концепція. "Документа" - це стан душі.

Учасники dOCUMENTA (13) представляють абсолютно різні види мистецтва. Водночас до Касселя приїхали не лише митці. Тут є науковці, фізики та біологи, архітектори та ландшафтні дизайнери, філософи, антропологи, економісти, дослідники мови та літератури, а також поети. Всі ці учасники створюють відкритий простір для обміну думок, що виходить за межі традиційних уявлень про візуальне мистецтво.

В цю схему укладається й кельнський митець, медіа-теоретик та програміст Давид Лінк. Він є професором з "експериментальних технологій у мистецькому контексті" з Лейпціга. Для своєї першої появи на dOCUMENTA він обрав тему "Людина і машина". Лінк також підриває загальноприйняту структуру мислення: "Коли більшість людей думають про комп’ютери, вони вважають, що їх почали робити в 1970-х роках у США",- каже він. Насправді ж комп’ютери почали робити невдовзі після Другої світової війни у Великій Британії. Він працював над створенням одного із цих давніх комп’ютерів під назвою "Manchester Mark 1".

Лінка вражає той факт, що піонери програмування за допомогою спеціальних програм зробили з цієї обчислювальної машини генератор любовних листів. "В медіа-археологічному підході Лінк конструює альтернативні історії тих технологій, якими було знехтувано та які були забуті, та створює сценарії, що демонструють поетичну та емоційну навички технологій", - зазначають куратори dOCUMENTA (13).

Нове життя у старих приміщеннях

Американець Тістер Ґейтс зайняв для свого проекту одну з найбільших та найнезвичніших будівель. Зведений в 1826 році, багатоповерховий житловий будинок та готель, «будинок гугенотів», постраждав під час війни та з 1970-х років стояв порожнім. Ґейтс перетворив його на певне німецько-американське культурне товариство. Тепер упродовж кількох тижнів там живуть молоді люди з Чикаго та Касселя. Мета американського митця та активістів – розвиток нових моделей співжиття та культурного обміну, який би протиставлявся звичайному стану гентрифікації. Будинок відкритий для відвідувачів, і тому будь-хто може зайти до його приміщень, за винятком спальні, та обмінятись думками із мешканцями.

Танці та співи у темряві як новий просторовий досвід для відвідувачів. Людина та машина об’єднують зусилля для поезії та кохання. Будинок як лабораторія майбутнього для спільного життя та праці. Це лише три зі 160 мистецьких подій dOCUMENTA (13). Каролін Хрістов-Бакарґієв сподівається, що всесвітня виставка в Касселі відкриє нові горизонти. Можливо, не так із її теоретичними міркуваннями, як із підбором митців та науковців.