В Інституті анатомії та клітинної біології університету Галле на горищі зберігається одна з найбільших анатомічних колекцій Європи - колекція Мекеля. Саме своїм хобі її початок у середині 18-го століття поклав берлінський анатом Йоганн Фрідріх Мекель (старший) - частину експонатів він виготовив власноручно.

Син анатома - Філіпп Фрідріх Теодор Мекель - успадкував колекцію. У 1779 році він перевіз її до Галле, де працював професором медицини та анатомії. При ньому кількість експонатів зросла до 3500. Після його смерті - за розпорядженням Філіппа Мекеля - його скелет також потрапив до колекції. Препаратори знайшли й особливість цього експонату: додатковий хребець з 13-тою парою ребер та лобовий шов.

Особливим предметом у колекції є цей череп, який спеціально підірвали. Анатоми розірвали його за допомогою вибухівки, а потім поєднали частинки черепу так, щоб показати медикам структуру кісток. Однак таких добре збережених експонатів у колекції не так вже й багато.

Скелети сіамських близнюків 1815 року належать до найбільш особливих та захоплюючих експонатів. Їх включив до колекції другий син Йоганна Фрідріха Мекеля - Йоганн Фрідріх Мекель (молодший). Медик займався тератологією - наукою, що вивчає дефекти поєднань в утробі матері. Щодо виготовлення та презентації препараторами людських експонатів діють особливі етичні правила.

Після смерті Йоганна Фрідріха Мекеля його дружина у 1836 році продала колекцію університету Галле. На той час у ній налічувалось уже 16 тисяч експонатів. Але вони почали занепадати: пліснява та шкідники багато чого знищили. Сьогодні у колекції близько 8000 предметів. Для того, щоб показати і пояснити відвідувачам все, нині доводиться по-новому підписувати і описувати експонати.

Медичний препаратор Юлія Галлаш (Julia Hallasch) тримає у руках навчальний скелет. З цим експонатом студенти працювали аж до 1960-тих років. Цей експонат - один з сотень у колекції, зібраної у 18-му столітті, які нині приводять до ладу.

Окрім людських експонатів на горищі Інституту анатомії доволі багато й особливих предметів тваринного походження. На фото, наприклад, один з внутрішніх органів морської свині, який понад 100 років зберігався у 70-процентному спиртовому розчині.

Тіло іспанського митця-сюрреаліста Сальвадора Далі дістали з могили у Фігерасі заради тесту на батьківство. Суд пішов назустріч Марії Пілар Абель Мартінез, яка стверджує, що в її матері був роман з великим митцем. Якщо це підтвердиться, Матінез, яка є професійною ворожкою, може претендувати на мільйонний спадок Далі.

Так само, як і у випадку Далі, причиною для ексгумації тіла французького співака й актора Іва Монтана стали зазіхання на кревність. Через сім років після смерті, у 1998 році, тіло зірки витягли з могили на паризькому кладовищі для встановлення батьківства. З'ясувалося, що жінка-позивачка, якій тоді було 22 роки, не є донькою Монтана.

Чилійського поета Пабло Неруду ховали чотири рази, востаннє - 2016-го року. За три роки до цього рештки митця ексгумували для офіційної перевірки причин смерті: підозрювали, що Неруда помер не від раку, а від отрути. Експертизу проводили в лабораторіях кількох країн світу. Зрештою, версія про отруєння не підтвердилась.

Лідер Палестинської автономії Ясір Арафат помер 2004 року в Парижі, за офіційною версією лікарів - від немічності. Однак вдова Арафата, як і чимало палестинців вважали істинною причиною смерті - отруєння ізраїльськими спецслужбами. Після ексгумації швейцарські експерти знайшли на останках Арафата сліди полонія-210, російські та французькі вчені цього не підтвердили.

Тіло кубінського революціонера, аргентинця за походженням, Ернесто Че Гевари 30 років пролежало неподалік злітної смуги болівійського аеропорту, поруч з яким його схопили та вбили. Останки Че Гевари ексгумували 1997 року та перепоховали в іменному мавзолеї на Кубі. Втім, у багатьох досі є сумніви, чи тоді з могили дістали тіло самого команданте.

Тіло дружини аргентиського президента Хуана Перона - Еви - викрали одразу після бальзамування. Впродовж семи років останки народної улюблениці Евіти не могли поховати, лише 1957 року її поховали у Мілані - під чужим іменем. 1971 року тіло Евіти ексгумували і відправили чоловікові в Мадрид. Після зміни влади й смерті Хуана Перона труна Евіти повернулась до сімейного мавзолею в Буенос-Айресі.

Останки національного героя Венесуели Сімона Болівара дістали з могили 2010 року - для перевірки причини смерті. Однак установити, помер він від сухот чи від отруєння, експерти так і не змогли. Натомість зробили тривимірну реконструкцію зовнішності Болівара. Вона виявилася досить схожою на його прижиттєві портреті.