М'ясний фарш (традиційно - зі свинини), посолений і поперчений, у Німеччині називається "мет" (Mett). На одному з діалектів первісно так називали просто "їжу", або "м'ясо". І хоча їсти сире м'ясо не завжди безпечно (зокрема, через загрозу підхопити вірус гепатиту E), в Німеччині важко втриматися перед бутербродом чи булкою з метом. Hackepeter - ще одна назва цієї німецької страви.

Смакоту з багатообіцяючою назвою Toast Hawaii (тост "Гаваї") вигадав перший в історії Німеччини телевізійний кухар Клеменс Вільменрод (Clemens Wilmenrod) в середині 1950-х років. Запечений у духовці тостерний хліб із шинкою, шматком ананаса (зазвичай консервованого), плавленим сиром та коктейльною вишенькою (на фото) одразу полюбився широкому колу споживачів, і не лише в Німеччині.

Кров'янку (Blutwurst) їдять не лише німці. Але в Німеччині вона - незамінний складник одразу кількох незвичних страв. Жителі Рейнської області на заході ФРН, приміром, їдять ковбасу, перед цим посмаживши її на сковорідці, з картопляним пюре і яблучним мусом. Ця страва називається "Небо і земля". Берлінці ж мають свій варіант - з картоплею і квашеною капустою - і називають його "Мертва бабця".

Найвідоміший варіант цієї досить давньої страви родом із німецького Пфальцу, Pfalzer Saumagen. Таким свинячим шлунком, нашпигованим кількома сортами м'яса, вареною картоплею, яйцями, прянощами та ароматними спеціями, смакував не лише колишній канцлер Німеччини Гельмут Коль (Helmut Kohl), але і його високорангові гості. Серед них - Маргарет Тетчер, Михайло Горбачов, Рональд Рейган.

Холодець, або ж зельц (Sülze) - смакує не кожному. В цієї німецької страви - багато рецептів. У деяких південних регіонах Німеччини та в Швейцарії цю страву також називають фаршированим шлунком (Schwartenmagen).

Зроблений руками сир (Handkäse) традиційно виготовляють у центральному регіоні Німеччині - Гессені. Але з особливою ніжністю до нього ставляться, схоже, лише в рідному краї. Багатьох напівпрозорий сир радше відштовхує через свій характерно різкий запах. Подають його зазвичай в оцетовому маринаді із сирою цибулею. До нього - скляночку молодого яблучного вина, так само традиційного для Гессену.

Головне в цій популярній у північних регіонах Німеччини страві - спосіб її приготування: тривале тушкування в глиняному горщику чи казанку. Лабскаус (Labskaus) здавна готують із яловичої солонини, буряку і картоплі, поступово перетворюючи їх на "кашу". Апетитно лабскаус не виглядає, але разом із оселедцем, солоним огірком і смаженим яйцем ця страва приємно здивує навіть витончених гурманів.

Вугор (Aal) - один із найдорожчих делікатесів. Традиційно з нього, а також сухофруктів, корінняків, прянощів та залишків учорашнього обіду, варять легендарний гамбурзький "кислий суп" - Hamburger Aalsuppe. Кислий, тому що заправляють його оцтом. Знаним є і копчений варіант вугра.

Мариновані в оцті філе оселедця згортають у рулет і скріплюють дерев'яними паличками: так готують закуску, яка з'явилася в XIX столітті в Берліні. Рулети з начинкою з корнішонів та цибулі мали нагадувати мордочки мопсів, які тоді саме стали модними в місті, звідси й назва - рольмопс (Rollmops).

Сказати, що німці побляють споживати комах, важко. Але якщо мікроскопічні кліщі (Milben) беруть участь у процесі виготовлення особливого сорту сиру під назвою "мільбенкезе" (Milbenkäse), жодних зауважень до цього ніхто не має. Це, скоріш за все, найекстравагантніший сир, технологія виготовлення якого відома в Німеччині з часів середньовіччя.