Конрад Аденауер був першим німецьким федеральним канцлером. За часів його керівництва ще молода Федеративна Республіка стала суверенною державою, у зовнішній політиці він був чіткої прозахідної орієнтації. Урядовий стиль Аденауера вважали авторитарним. За походженням він був з Рейнського регіону і тому добився того, щоб Бонн став столицею.

У 1963 році ХДС змусила вже 87-річного Аденауера до відставки та зробила його наступником Людвіґа Ергарда. Ергард зажив популярності як міністр економіки, пропагуючи соціальну ринкову економіку, і став "батьком" західнонімецького економічного дива. Його лише зрідка можна було бачити без сигари. Щодня він викурював близько 15 штук. 1966 року Ергард пішов у відставку з канцлерської посади.

Курт Ґеорґ Кізинґер сформував першу велику коаліцію Німеччини із ХДС та СДПН, якій вдалося надати поштовх кволій економіці. Ухвалення законів про надзвичайний стан, які надавали владі у випадку кризи надзвичайних повноважень, змусило молодь вийти на акції протесту. Так народився студентський рух. Кізінґер був суперечливою постаттю через його націонал-соціалістичне минуле.

Суспільні перетворення принесли зміни у політиці: Віллі Брандт став першим соціал-демократом на посаді канцлера ФРН. Ставши на коліна перед меморіалом у колишньому варшавському гетто і попросивши вибачення за жорстокості нацизму, він зробив великий жест примирення. Йому вдалося зняти напругу в відносинах між країнами західної та східної Європи, за що він здобув 1971 року Нобелівську премію миру.

Гельмут Шмідт обійняв посаду канцлера після відставки однопартійця Віллі Брандта. Його правління супроводжували нафтова криза, інфляція та економічний застій. Шмідт був тверезим та ефективним керівником. Терору лівих екстремістів з так званої Фракції Червоної Армії (RAF) не дозволив диктувати – відмовився виконати вимоги терористів. Шмідта скинули шляхом вотуму недовіри.

Його правління тривало рекордно довго - 16 років. Гельмута Коля якийсь час вважали майстром політичної "відсидки" - обережний, не схильний до помилок, але і без особливої снаги до реформ. Однак саме на ньому лежить історична заслуга - возз'єднання Німеччини та структурна відбудова колишньої НДР. Коль був не лише "канцлером німецької єдності", а й великим поборником об'єднаної Європи.

Після чотирьох періодів правління Коля прийшли мінливі настрої. Ґергард Шредер став канцлером першого "червоно-зеленого" уряду. За часів його канцлерства Бундесвер уперше взяв участь у військових операціях НАТО, зокрема в Афганістані. Розпочата ним перебудова системи соцзабезпечення призвела до напруженості усередині партії, багато людей вийшли на вулиці, протестуючи проти скорочення соцвиплат.

Анґела Меркель стала у 2005 році першою канцлеркою. Одним з її найбільших випробувань є нинішня фінансова та економічна криза. Меркель уособлює прагматичний стиль керування. Так, після аварії реактора на Фукусімі вона взяла курс на відмову від атомної енергетики, хоча перед цим була проти. Невід'ємною частиною образу канцлерки є її піджаки усіх можливих кольорів і відтінків.

Він уже від початку знав, чого хоче. І хоча Коль ніколи не вважав себе "онуком" першого канцлера ФРН Конрада Аденауера, вплив "старого" він використовував як міг. Ще будучи молодим політиком у федеральній землі Рейнланд-Пфальц він запросив Аденауера на земельний з'їзд ХДС - в обхід тодішнього прем'єра землі Петера Альтмаєра. І Аденаур прийшов. Спритний крок на шляху нагору.

Гельмут Коль був справжнім модернізатором. Він умів використовувати засоби масової інформації в своїх інтересах ще як земельний політик у Райнланд-Пфальці на початку 1970-х. Журналісти часом відвідували його навіть вдома у містечку Оггерсхайм. Ця світлина "батька сім'ї та землі" стала іміджевою для честолюбного та динамічного Коля.

1 жовтня 1982 року Коль досягнув вершини своїх політичних мрій. Хлопець з провінції очолив уряд та змінив на посаді політика світового рівня Гельмута Шмідта з СДПН. У цей час Колю дошкуляють представники лівого суспільного спектра. Над ним насміхаються, називаючи його "грушею" і недооцінюючи його високий політичний професіоналізм і наполегливість. Зірка Коля по-справжньому зійшла значно пізніше.

Історичний жест. 22 вересня 1984 року на військовому цвинтарі поблизу французького Вердена. Хто кому простягнув руку? Так, це зробив тодішній президент Франції Франсуа Міттеран, а Гельмут Коль щиро її потиснув. Цей момент став такою ж політичною іконою, як і колінопреклоніння Віллі Брандта у Варшаві.

З'їзд ХДС у Бремені у вересні 1989 року фактично вирішив його політичну долю. Коль ледь вистояв від закидів провідних однопартійців, які не бажали бачити його головою ХДС. Але незадовго до з'їзду Коль отримав інформацію, що Угорщина відкриє свій кордон для тисяч біженців з НДР. У годину хоч і провальної, але таки спроби змістити його, Коль отримав новий політичний шанс.

19 грудня 1989 року в німецькому питанні ще не все вирішено. Коль перебуває в Дрездені. Ширяться різні чутки. Коль має намір виступити біля церкви Фрауенкірхе. Чи виголосить він бажання багатьох людей? Коль довго вагався, однак таки сказав ці слова: "Єдність нашої німецької нації". Емоційно перед десятками тисяч людей.

Між 14 та 16 липня 1990 року зірки, нарешті, стали на користь німецької єдності. Принаймні "єдності для зовнішнього світу". Коль та Ґеншер перебували у Москві та на Кавказі, батьківщині Горбачова. Йшлось про участь об'єднаної Німеччини в НАТО. Горбачов погодився. Це була остання і найбільша перепона на шляху до возз'єднання.

Колю не бракувало наполегливості. "Чорний велетень", як його називали за зріст у 1,93 метра та політичну приналежність, завжди міг постояти за себе сам. Охоронці Коля ледь втримали свого підопічного, коли 10 травня 1991 року у Галлє його закидали яйцями демонстранти. Коль вирішив врегулювати ситуацію сам.

Європа для Коля була не просто пунктом політичної програми, вона стала справою його життя. Німецька єдність була уже вирішеним питанням, але ще не проголошеним офіційно, коли тодішній президент Єврокомісії Жак Делор вручив йому карту Європи, на якій була одна Німеччина.

Ганнелоре Коль внаслідок важкої і тривалої хвороби у 2001 році накладає на себе руки. Її смерть спричиняє розкол у сім'ї - зокрема і через те, що Коль-політик витіснив із себе Коля-людину. "Я не перебільшую, коли кажу, що політична діяльність мого батька відчувалась навіть у дрібницях приватного життя", - написав його син Вальтер у своїй книзі про батька.

Того, хто справляв на нього позитивне враження, Коль не забував. Молоду Анґелу Меркель він помітив відразу. І як "дівчинка Коля" вона довго була його протеже. Однак після того, як Коль на відріз відмовився розкривати джерела мільйонних пожертв на користь ХДС, вони відмежувались одне від одного. Остання воля Коля: аби Меркель не виголошувала промову під час державного траурного акту на його честь.

Вони були разом з 2005 року, а за три роки - одружились. Однак, ця жінка Коля не сприймалась однозначно. 53-річній економістці постійно закидали претензію на винятковість тлумачення його біографії. Розрив Коля з двома його синами - також вважають справою її рук. "Вона доглядає, охороняє і контролює його", - уже у 2012 році писало видання Süddeutsche Zeitung.

1 липня у французькому Страсбурзі відбувся європейський державний акт прощання з померлим 16 червня колишнім канцлером ФРН. У Німеччині не було окремої державної церемонії прощання з покійним. Такою була остання воля Гельмута Коля.