Іранці полюбляють підносити сюрпризи. Держава дивує суспільство, те своєю чергою дивує державу, а разом вони дивують міжнародну спільноту. Ось і тепер вони знову всіх здивували результатами президентських виборів.

Сюрпризів не передбачалося

Після того як Наглядова рада не допустила майже 99 відсотків кандидатів до участі у виборах і таким чином практично унеможливила сюрпризи, виборцям було запропоновано загалом шістьох кандидатів: поміркованого клерикала Хассана Роухані і п'ятьох консерваторів. Справжнього фаворита у консервативному таборі не було, а Роухані не мав особливої популярності. Через це оглядачі припускали, що після першого туру голосування буде другий, у якому, ймовірно, візьмуть участь два консервативних кандидати. Проте все сталося зовсім інакше.

Результат президентських виборів в Ірані визначився вже у першому турі голосування. Підрахунок голосів тривав довше, ніж планувалося. Через це напруга із кожною годиною зростала, аж поки міністерство внутрішніх справ Ірану не оголосило офіційні результати. Ніхто не розраховував на настільки переконливу й неочікувану перемогу Роухані. Як таке взагалі могло статися?

Виразник надій у період безнадійності

Соціальна ситуація в Ірані надзвичайно погана. Повсякденне життя в ісламській республіці визначають такі фактори, як масове безробіття, нестримна інфляція, стагнація економіки, задушливі міжнародні санкції та багато іншого. До цього варто додати й політичні рубці, котрі залишилися на тілі суспільства у результаті насильницького придушення протестного руху після останніх виборів 2009 року.

Подібна ситуація у перспективі стає нестерпною і неминуче призводить до зростання невдоволеності, котре знаходить своє відображення у результатах голосування. Їх можна розглядати як однозначне "ні" атомній та зовнішній політиці консерваторів і водночас як серйозну поразку релігійного лідера країни аятоли Алі Хаменеї.

Доленосні виклики для нового президента

Хассан Роухані усього за кілька тижнів перетворився на виразника надій населення у доволі безнадійний період. На нього від перших же днів очікують великі й доленосні виклики. По-перше, він має якомога швидше знайти вихід із глухого кута, у який зайшли перемовини щодо атомної програми Ірану, шукати компроміси і докорінно змінити провокаційну та контрпродуктивну зовнішню політику. Лише це дозволить йому сподіватися на деескалацію конфліктів, послаблення санкцій і, як наслідок, поліпшення соціальних недоліків у країні.

По-друге, він має прагнути до примирення із власним народом. А цього можна досягти лише в тому випадку, якщо припинити репресивну політику щодо населення, звільнити політичних в'язнів, випустити з-під домашнього арешту реформаторів Мір-Хоссейна Мусаві та Мехді Каррубі і, не в останню чергу, забезпечити свободу преси і вільний доступ до інформації.

На Роухані, без сумніву, покладаються великі надії. Хоча ми знаємо, що шлях до таких цілей часом виявляється тернистим. З одного боку, останнє слово у найважливіших питаннях, зокрема в конфлікті довкола атомної програми, залишається за релігійним лідером Ірану. З іншого боку, більшість у парламенті і далі належить консерваторам. Через це перемога на президентських виборах - лише перший крок. Іранці неодноразово стикалися з тим, що на зміну великим сподіванням приходять великі розчарування. Проте цього разу часу лишається дуже мало, а ціна чергового розчарування може виявитися дуже високою.

Джамшид Фаругі, керівник перської редакції DW